Частина двадцять третя. Ворлок

- Є! - Вигукнув Ларсард, підхоплюючись зі свого ліжка. Він декілька годин пролежав у каюті, у тиші, вслухаючись у простір. Відчув потужний імпульс творця,  заволав, - Є! Я вас знайшов!

Вампір побіг до головної рубки, де у капітанському кріслі сумував повелитель Братерства Мардук. Великий корабель Мардука дрейфував на границі дев'ятої галактики, берегом великої космічної гравітаційної річки яку космонавти називали Ніл.

- Щось знайшов? - запитав Мардук, глянув на свого секретаря. Дивуючись звідки стільки емоцій у цьому напівмертвому магові.

- Потужний імпульс творця пане, - відповів вампір, - Можу вказати де він пульсує. Це тут, у дев'ятій галактиці. Той корабель не на території Ради. Вони десь застрягли.

- Хороша новина, - стримано усміхнувся Мардук, - Той корабель необхідно замкнути у нашій дослідницькій лабораторії. Мені потрібен його бортовий комп'ютер. Давай координати штурману.

-Так пане, - вклонився шанобливо Ларсард.

- Вирушаймо за коордиатами, - наказав Мардук капітанові свого корабля. - Накажіть бойовим катерам готуватися до бою. Зв'яжіться з групою захоплення вкажіть квадрат зустрічі військовому патрулю Братерства.

- Слухаюсь пане, - відповів капітан.

Великий білий корабель Мардука здригнувся, наче космічний кит який скидає з себе дрімоту й розігріває м'язи двигуни. Засвітився вогниками й рушив вперед.

***

На Джареку чекали поки Рол, теплом новоутворених хмар світла, розбудить велике космічне дерево, у коріння якого потрапив крейсер.

Рол сидів на скелі, посеред печери, наче статуя.

Мілен і Нейл розмістилися на великій рампі Джарека.

- Пропоную дослідити декілька печер, - запропонувала Мілен.

- На власних лапах? Чи візьмемо гравітатори? - запитав Нейл.

- Певне на гравітаторах, - відповіла вона, - Йдемо, запропонуємо нашим, може ще хтось полетить. У таких старих деревах багато самоцвітів з скам'янілої деревини й крем'яних плодів.

- Якщо я буду тікати, а вас не буде на борту? Наздоженете на власних крилах, - застеріг Джарек.

Капітан Джарк сидів у шезлонгу на березі великого басейну: основного резервуару води, що стікала по стіні між моторним відсіком і основним корпусом. Вода охолоджувалась й знову поверталась нагору. Загальний резервуар був улюбленим місцем відпочинку для команди.

Джарек відтворив силовими полями зелене небо з газовими хмарами світла й вид безкінечного великого океану Лаости, теплої планети вкритої водою з піщаними мілинами й неймовірними глибинами. А ще на Лаості живуть особливі павуки, які облаштовують собі плаваючі острови з усього сміття яке знаходять у морі й на мілинах, загалом то деревина обплетена павутинням. Павутиння водяних павуків дуже цінна сировина, з нього роблять дуже міцну негорючу тканину для скафандрів.

Біля басейну відпочивали Тарек, нодієць  й Ліні лелілатка, здається між цими двома виникало почуття, бо вони так старанно вдавали байдужість один до одного.

Мілен запропонувала дослідити велике дерево.

Капітан розплющив одне око, глянув на свого штурмана, відповів ліниво:

- Я залишуся на борту, бери тільки крилатих.

Скочив Тарек, синій дракон:

- Я хочу! На лапах, чи гравітаторах?

- Хотіли на гравітаторах, - відповіла Мілен.

- Шукайте великі діаманти, - сказав корабельний комп'ютер, - А ще мені потрібно рідкісні космічні метали, добре якщо катер-тоол (метал з метеоритів) знайдете. Деякі деталі для мого двигуна треба замінити.

- Та якщо не знайдемо діамантів я дам, - усміхнувся лелілат Нейл, - злітаємо на мою планету набереш піску. А космічні метали тут всередині планети дерева ми точно не знайдемо.

- Я записав твою обіцянку, - мовив Джарек, - У бортовий журнал.

- От недовірлива машина, - усміхнулася Мілен.

Погодилась на прогулянку і Ліні, велика біла дракониця, талановитий стрілок, добре розбиралася у вогнепальній зброї. З виду тоненька білошкіра дівчина з білим волоссям й прозорими фіолетовими очима. Може хотіла полетіти разом з Тареком.

Джарек підготував малі бойові гравітатори вибрав найстаріші:

- Не шкода буде той старий металобрухт, якщо треба буде кинути.

- Дерево будити довго, ми ще встигнемо повернутися, - запевнила Мілен.

Робот приніс два пластикових мішки запхав у дорожню сумку на гравітаторі Мілен, чим насмішив драконів. Рампа ангарного відсіку відчинилася.

Ленора також хотіла полетіти з дослідниками, та капітан дозволив лише крилатим, то ж вона залишалася на борту. Наважилася зайти до своєї каюти у які вони жили з Гелом і маленьким Айре. Каюта була великою двоярусною, тут був звичайний безлад дому же живуть, хоча роботи прибирали тут, та речі лежали там де їх поклали, іграшкові космічні кораблі Айре, блискучі роботи, дзиґа й часточки конструктора залишили на килимі там, де він останні раз ними грався. У великому ілюмінаторі залишився тривимірний краєвид з Асону який Ленора вибрала коли розповідала сину про свою батьківщину.