Частина двадцять перша. Якась планета

- Якась планета, - відповів Джарек, скануючи простір.

- Що за бортом? - запитала Мілен.

Екіпаж Джарека зібрався у головній рубці керування. Їх було дев'ятнадцять. Хоча зазвичай на калтокійському крейсері жило до шестидесяти безсмертних й часом смертних. А під час військових акцій й до шестисот військових, більшість пілоти бойових катерів й гравітаторів. А ще закиданці.

Капітан Джарк озирнувся на гурт калтокійців. Вони читали дані які Джарек виводив на великі монітори. Загалом то була характретистика планети, всередені якої опинився великий просторовий крейсер. Світло у рубці стало тьмяним й силове поле оточило безсмертних об'ємним зображенням. Вони наче стояли посеред гіганської печери склепіння й стіни якої губилося у далечині.

Сталактити й сталагміти з’єдналися, напливали одне на одне, як колони. На стінах можна було розгледіти кремнієве коріння, яке місцями порепалось й виблискувало кристалізованою смолою.

- Це космічне дерево. Ми можемо бути будь де, - прошепотіла Мілен.

- Нас тут легко захопити у полон, - жахнулася Ленора.

- О ні, - усміхнувся Джарек, - Тут ми добре захищені. Я нікого не пушу у цю печеру. Й жоден маг ззовні не проб'є мого кірідового покриття.

- Ми можемо вплинути на солдатів Мардука, якщо вони захочуть сюди вдертися, - додав Ствен.

- Якщо нас бомбитимуть, будуть руйнувати планету? - запитала Ленора.

- Хіба ззовні, - замислився Джарек, - Бо я також можу заблокувати портали противника.

- Це кремнієве дерево, у нього є свідомість, якщо Мардук його розбудить буде усім непереливки, - попередив Рол.

- Домовимось, - відповіла йому Мілен, - З деревами легше домовлятися а ніж з богами.

- Але ми застрягли, - підсумував Нейл. й запитав у корабля, - Джареку ти можеш створити портал, чи тунель? Хоч кудись?

- Я пробував, простір замкнено, - відповів крейсер, - То ж кажу, можу лише блокувати.

Нейл озирнувся, один за одним розглядав магів з екіпажу.

- Я пробував, - мовив Асет, білошкірий, біловолосий, однопланетник Нейла, кристалічний дракон, - Мабуть, не я один, він озирнувся.

Ріа - висока жінка з світло рудим хвилястим волоссям, однопланетниця Ствена видихнула, - Отже, у підсумку треба шукати вихід якось по-людськи.

- Нейле, Роле йдемо вийдемо, послухаєте простір без кіріду, - запропонувала Мілен. - Джареку яка там температура й що з повітрям?

- Тиск, склад повітря для ваших легень підійде. Коріння ще віддають тепло, але для тебе холодно, то ж візьми скафандр, щоб магією не дуже нас засвічувати. Може Мардук не знає куди нас зажбурив.

- Ти хоч встиг якось поопиратися? - запитав капітан Джарк.

- Атож, звичайно встиг, тому й кажу що може не знати, - відповів корабель.

***

Айре підбіг до Керфі обхопив його ноги руками. Потім подивився здивовано на батька. На його думку Гел також мав підійти до халкейця й привітатися.

Тарлак показав на Керфі пальцем:

- Хто це?

- Злодій! – відповів молодий воїн.

– Злодій? – здивувався вождь, – І що він вкрав?

– Коня хотів зі стайні викрасти! – крикнув другий воїн.

Айре стояв біля Керфі, уважно слухав про що говорили бородаті дядьки, запитливо подвився на Керфі.

- Що ти скажеш, злодію, перед тим як тобі відітнуть руки? - спитав вождь у Керфі.

– Він не каже – тільки гавкає, – Засміявся горянин.

- Тоді відрубай йому руку і нехай іде, - прирік Тарлак.

- Не можна дядьку Керфі руки рубати! - вигукнуло маля.

Гел підійшов до Керфі, взяв сина на руки. Подумав, що рука у Керфі відросте. Та був певен що халкеєць не злодій.

– Я можу захистити цього хлопця, Тарлаку?

Усі присутні дивилися на гірського почвару, який врятував вождя, а тепер ще й береться захищати злодія. Тарлак кивнув:

– Говори гостю. Я ставлюся до тебе з повагою.

– Цей хлопець не злодій, він з Холодної Долини, мабуть шукав у вашій стайні прихисток на ніч. – розповів Гел.

- Але чому на стайні бойових коней, чому не прийти до будинків? - здивовано запитав Тарлак.

– Певне не наважився проситися на ночівлю до людей. - знизав плечем Гел, - Боїться.

– Чого чесна людина може боятися? - запитав вождь, - То хай сам скаже чому його спіймали у стайні. А ти нам перекладеш.

Гел посміхнувся:

- Добре. - Й запропонував Керфі міжгалактичною, - Скажи їм чому тебе спіймали у стайні.

— Де, - перепитав Керфі, - А у тому приміщенні де коні стоять? Я не знаю що ти їм говорив про мене, але я лише хотів переночувати під дахом, - відповів обурено Керфі, - невже це злочин?

- Ти міг попросити прихистку у будинках, - пояснив Гел на міжгалактичному. – Це добрі люди. І навіщо ти пішов за мною?