Частина двадцята. Керфі

Відчинилися двері, у дім зайшла висока худорлява дівчина, кинула у кам'яну заглибину біля порога вбитого зайця. Її очі ще не звикли до темряви:

- Я повернулася, мам!

Тарлак поспіхом вдягнув сорочку. Гел прокинувся й сів.

Пакні підвелася підійшла до доньки:

- Добре маленька. Гарний зайчик. А у нас гості.

- Вітаю дядьку, - усміхнулася дівчина. Набрала води у чаші вмилася, - Що сталося дядьку? Кажуть Нарко судитимуть. Що він знову накоїв?

- Вітаю мала. Та ти ж знаєш який він дурний, вирішив мене вбити, зібрав ватагу й напав у горах. - Вождь озирнувся, подивися на Гела, який сидів за його спиною, - І тебе вітаю незнайомцю. Якщо Пакні тебе у дім пустила, то ти добра людина. - Тарлак підвівся, - Усіх запрошую на родинну раду, у великий дім, сьогодні, коли світло згасне.

- Обережно з рукою, - мовила Пакні, - Увечері треба знову перев'язати.

- Вбити? - ошелешено перепитала дівчина, - Він зовсім схиблений.

- Ми прийдемо, - пообіцяла вдова.

- Вирішив що йому час сідати у велике крісло, - зітхнув вождь, - Чекаю, ви ж моя родина.

Тарлак вийшов за двері, почимчикував схилом униз.

- О! А це хто, - дівчина розгледіла незнайомця, вигукнула обурено, - Хай внизу спить, - Вхопила зайця пішла на вулицю, - Мамо миску винесеш?

- Добре дитино, - Пакні усміхнулася, - То моя доня Ірга. Вона добра дитина,  часом.

Невисокий худорлявий хлопчик із довгим чорним, прямим волоссям влетів у будинок, також запитав:

– А це ще хто?

– Гість, – відповіла йому сестра знадвору.

Гел усміхнувся, прокинувся Айре, сів озираючись:

- А чому тут лампи не вмикають? Їх тут також ще не зробили? Темно.

- Зараз позапалюю свічки, - мовила сестра вождя, - Сину не стій на порозі, зайди привітайся. Це мій синочок Рангак.

- Вітаю, – усміхнувся доброзичливо хлопець.

- Де моя миска! - крикнула знадвору дочка чаклунки.

- Яка миска, чого верещиш? - Запитав її брат визираючи з дверей.

- Мальована, – почувся відповідь з вулиці.

Айре глянув на батька:

- А це хто?

Гел тихо відповів:

- Діти господині цього дому.

- Можна з ними погратися?

Підліток вхопив мальовану дерев'яну миску поніс на вулицю.

- Вони вже дорослі, - відповіла чаклунка, - Але коли підемо у великий дім, там будуть дітки такі як ти.

- Хіба нас з Айре також запросили? - здивувався Гел.

- Брат сказав усіх, значить усіх тих хто зараз у домі. А поки приготуємо зайчика.

- Зайчика, зайчика, - засміявся Айре, підхопився на ноги, почав скакати по настилу.

Ірга зайшла у дім з мискою, поставила біля плити, за нею зайшов великий сірий кіт, домашній улюбленець, стрибнув на стіл, заліз у миску. Дівчина витягла кота з миски й скинула на підлогу:

- Не лізь Миш, бо по носі отримаєш, йди мишей лови.

Кіт сердито нявкнув на дівчину, потім відчув присутність Гела здивовано оглядівся, підійшов привітатися.

Ірга була гарною, великі блакитні очі, червонясте волоссям заплетене у десять тонких кіс, оздоблених різнокольоровими бусинами. Маленький рівний ніс, рожеві вуста й задерикувате підборіддя. Засмагла у щоденних полюваннях. Вбрана у старі потерті шкіряні штани, у двох сорочках: полотняній та шерстяній, підперезана широким поясом.

Юнка здивувалася поведінці кота, бо то почав тертися об руку незнайомця, хоча раніше до гостей не підходив. Ірга хмикнула. Її брат посміхнувся:

- Ви пане зачарували нашого кота? - запитав хлопець.

Айре відповів:

- Татка коти люблять.

- Цікаво за що, - поцікавилась Ірга.

Пакні запалила свічки, у великій кімнаті стало світліше. Айре звик до свічок у печері, то ж для нього таке освітлення ставало чимось нормальним.

У великому вогнищі, посеред великої кімнати, великого дому палав вогонь. Горяни пили пиво, їли різні наїдки, та вихваляли себе й один одного.

Гел сидів поруч із вдовою. Айре грався за його спиною з молодшими дітьми Тарлака.

Тарлак пив пиво, наче спраглий воду.

Його син зі своєю ватагою сиділи під стіною, біля дверей. Чекали присуду. Наче вже не належали до племені Тарлака, їм не дозволили сісти за стіл. Матері приносили їм тарілки з їжею.

Пивовари принесли великий казан з білим напоєм, що пахнув медом й молоком, поставили біля вогню. Юнаки й дівчата налили цей напій у глиняній шашки й поставили на стіл вождя. Потім подали напій наближеним воїнам вождя й почали роздавати усім іншим. Пивовари принесли ще один казан. Вождь встав і підняв чашу. Ввоїни наслідували його приклад. Тарлак вигукнув: