СКЕЛІ. Частина шістнадцята

Перший сонячний ранок після завірюхи, з діамантовим блиском сліпучого снігу. Білу долину розкреслило темно-синіми лініями тіней височенних дерев.

Проводжати Гела і Айре прийшли калтокієць Лянгал і білий пес - вожак зграї. Лише вони прокинулися на світанку.

Енне також вийшла зі своєї печери, та чомусь заховалась за скелями. Гел вдав що не бачить й не відчуває її присутність. Знав їй сумно й страшно.

Печерні боги попрощались з драконом ще увечері. Кожен з них подарував річ для далекої подорожі. Тикок стару флягу залатану ковалем Гартаком. Фляга була зроблена на Пайрі і маленький хімік беріг її довгі роки, а зараз наповнив самогоном і подарував, додав декілька самоцвітів, що їх Гел міг поміняти гроші у містах на болотах.

Отуні подарувала довгий мисливський ніж, який їй колись дав гірський вождь. Гартак подарував дві пари теплих чобіт, їх пошила його дружина. Тоорл подарував білого светра з собачої шерсті. Нат-Рі приніс для Айре маленький комбінезон з м'якого хутра з якого давно виросла Найя. Найя подарувала браслет з дрібних рубінів, смарагдів та сапфірів. А Лянгал віддав свої нові шкіряні штани.

Найя сумувала що Айре йде з печери. Малий став для неї як молодший братик.

Енне відчувала наче втрачала хорошого друга.

Тикок вигнав гарний самогон. На ранок в усіх богів боліли голови.

Лянгал почувався недобре, вихвалявся що справжній космічний патрульний не зважає на похмілля. Він ставився до Гела як до друга і все жалівся що не може так легко покинуть усе, та піти у мандри. Потиснули один одному руки. Гел обійняв Вожака, зняв з нього Айре.

Лянгал та Вожак повернулися до теплої печери, а Гел і Айре перетворившись у звірів побігли до перевалу.

Айре швидко стомився бігти на власних лапах і попросився батькові на спину.

Великий звір з маленьким вершником біг до темних скель, які охороняли холодну долину від теплих вітрів. Бігти потрібно було швидко, щоб не провалитися крізь наст.

Над головою великого звіра високе і недосяжне небо, хмари світла закривали такий близький космос.

Коли дісталися до підніжжя гір, туди де був перевал Гел згадав що забув забрати кірідового ножа. Та повертати не став, плекав надію що той ніж так і залишиться надійно  захований й забутий за лежанкою Лянгала.

***

Планета Атопака, чи я к її називала місцеві Пака побудована певне що років п'ятсот тому, у дев’ятій галактиці, у темній малонаселеній зоні.

Планета руйнувалась. Інженери попереджали що її вже неможливо відремонтувати.

Періодично на поверхні чи у внутрішніх ярусах, коли не витримувала якась з опор чи балок, починали провалюватися палуби. Слабшала гравітація бо гравітаційні посилювачі ламалися.

На поверхні у зонах, де проживала більшість населення, встановили генератори силового поля. Магнітне поле штучної планети ослабло, атмосфера розрідилася. Для кристаликів та кремніїків це було несуттєво хоча й дискомфортно, а от білково-воднім формам доводилося зовсім сутужно. Продавці заробляли на кисневих апаратах та скафандрах.

У космічній інформаційній сітці інтенсивно рекламували запрошення до роботи на будівництві великої планети. у рекламі обіцяли що працівники й їхні сім’ї будуть мати хороше, забезпечене життя. Люди зі старих космічних баз масово відсилали електронні анкети космічною мережею. До обраних приходили звістка коли і на якому майданчику чекати на корабель.

Джарек знайшов ті повідомлення, проаналізував і зробив висновки що у рекламі говориться саме про той об'єкт про який розповів вампір і Тавас. Калтокійці вирішили послати у розвідку закиданців. Мілен ще не довіряла Тавасу, потрібно було самостійно зібрати інформацію. Особливо про давніх творців яких Мардук тримає у в'язниці лише за те що вони відмовилися перейти на його бік.

Переселенці загалом молоді самотні чоловіки й сім'ї з малими дітьми.

Серед обраних було два чоловіка які чекали на корабель у натовпі біля злітного майданчика. Делк ящір, у людській трансформації він був понад два метри. Мав чорну шкіру й довге закручене у дреди волосся й суцільно чорні очі. Молодший Ларне з планети Леліта, білошкірий високий юнак з яскраво зеленими очима, довге руде волосся заплітав у косу.

Злітні майданчики знаходились на поверхні тедролу (космічна база планетарного типу), під захистом силового поля, що утримувало штучну атмосферу. Крізь те прозоре силове поле мріяли в космічній далені яскраві крапки двох зірок.

За переселенцями прилетів новеньким просторовий пасажирський катер. Роботи вантажники прийняли багаж. Роботи провідники перевірили запрошення на браслетах зв'язку й розподіляли місця.

Делк та Ларне назвались іменами котрі придумав для них Джарек реєструючи на сайті будівництва.

Закиданці зайняли вказані місця біля невеличкого ілюмінатору. Крісла були досить зручними але їх дуже щільно встановлювали. Делк лаявся що йому немає куди подіти ноги.

- Це якийсь жарт? - тихо запитав Ларне у ящера Делка, - Та Сфера десь недалеко? Чи ми годинами будемо сидіти у цих кріслецях?

- Певне Сфера у дев'ятій галактиці, - усміхнувся Делк, - Зерон зовсім знахабнів будувати військовий об'єкт на границі Ради.