Частина чотирнадцята. Інкогніто

Ленора залишилася на Летосі, який стояв у великому ангарі патрульного крейсера.

Мілен увійшла до кімнати для допитів.

У сусідній кімнаті навпроти великих моніторів за нею слідкували Нейл і Рол. Вона заблокувала свою енергію, та коли опинилася у одній кімнаті з вампіром, відчула як він поглинає її енергію. Коли побачила як оживає бранець, чимдуж вибігла з кімнати. Ларсард розсміявся назвав її боягузкою.

Рол увімкнув мікрофон й запитав  вампіра:

- Як ти опинився у відкритому космосі.

- Я маю право не відповідати на запитання, - відповів вампір, - спочатку я хочу побачити того, хто зі мною розмовляє. Адже ти не те безсмертне, перелякане курча, яке щойно вибігло з кімнати.

- Як ти опинився у космосі? - запитав Рол й натиснув важіль зміни мікроклімату у кімнаті допитів, що була влаштована як шлюзова камера, й мала окремий вихід у космос.

- Це не людяно, - процідив вампір, - у мене кайданки на руках і ногах. А ви мене боїтеся настільки, що готові знову заморозити?

- Я не людина, - процідив Ретолатос. - Як ти опинився у космосі?

- Як, як? - вампір  важко дихав, - от чудасія, я мертвий вже тисячі років а повітря мені потрібне. Викинув за борт мого власного корабля брат тієї малої боягузки.

- Де викинув? - допитував Рол, продовжуючи знижувати тиск у каюті.

- Та годі, - хрипів вампір, - неподалік бази Моон. Коли? Та після того як калтокійці вдерлися на нашу мирну базу.

Рол повернув повітря у кімнату допитів.

- Куди він віз Гела? - запитала Мілен.

- Куди віз? До Іні, - відповів Ларсард, він швидко вдихав повітря відновлюючі легені.

- Бреше, - мовив Нейл.

- Бреше, - погодилась Мілен.

- Я хочу знати правду. Куди везли Гела. - Ретолатос знову увімкнув відтік повітря зі кімнати допитів.

- Хто ти? Чому я тебе не відчуваю? - запитував Вампір, дихати йому ставало важко, - та добре добре, є одна штучна планета, але вона як і Моон цивільний об'єкт, експериментальне будівництво, місце для життя мільйонів знедолених. Та поверни ти мені повітря! Вкажу координати, я готовий до співпраці.

Ларсард і справді вказав усі координати, його залишили Патрульним. Вони мали доправити Вампіра на базу Джа.

Мілен Рол і Нейл повернулися на Летос коли у ангарний відсік привели імператрицю Арілуку з її людьми.

Арілука – імператриця планети Абік відразу заявила Нейлу і Мілен, що вона придворна дама і ставитися до неї потрібно належно її статусу, з повагою, шаною, звертаючись "ваша світлість" й вклонятися. Другою вимогою було надати окремі каюти для усіх. За тим калтокійці почули спогади про страшні дні на кораблі піратів, характеристики піратів, а особливо грубого капітана. Й про невихованого велетенського нахабу, того чотирирукого ящера – капітана корабля космічного патруля, про його зверхність та зухвалість вона також згадала.

Мілен заховалася за Нейла, він виступив уперед, усміхнувся до красуні, заговорив невимушено, умів розмовляти так що його слухали. Розповів  про конструкцію корабля. Й що на Летосі є одна велика каюта, й це не дозволяє виявити шану її світлості згідно придворного етикету. Компенсуються гарячою ванною і швидкістю, яку може розвинути неймовірний космічний катер. Арілука, заворожена його голосом, обличчям, рухами, самовпевненістю і поштивою ввічливістю, замовкла і ладна була погодитися на все, що він би їй запропонував. Нейл продовжував розмовляти з імператрицею, котра танула, як лід. Мілен і Рол відступили у рубку керування.

Ленора залишилась у каюті з потерпілим двором імператора Абіка, лікувала поранених придворних, намагалася заспокоїти розхитані нерви істеричних фрейлін, що ефектно втрачали свідомість ледь чи не щоразу, коли молоді пажі згадували страшних піратів.

Рол залишився з дружиною у рубці керування.

Летос вивчав нових людей.

Всего у свиті володарки Абіку було чотири придворні дами, витончені, наче тепличні квіти, елегантні навіть у синьому одязі, який космічний патруль видав потерпілим. Три кавалери, два молодих хлопця, нащадки славних аристократичних сімей Абіку, котрі служили пажами при імператриці, і величний старший чоловік, вчитель та радник її світлості, – от і всі наближені, що супроводжували Арілуку у її пригодах.

Юнаки-пажі почали хизуватися своєю сміливістю й вигадувати зухвалий супротив піратам, та фрейліни лише посміялися з тієї відвертої брехні.

Вчитель і радник скористався люб'язно наданим йому Летосом доступом до всесвітньої мережі, та відіслав повідомлення імператору.

***

Коли Гел розповів Лянгалу, що в атомної електростанції є термін придатності, той з усмішкою та притаманним йому оптимізмом мовив:

– Але ж є ще сто років тепла, гарантованих тобою, а там, може, щось вигадаємо, або щось гарне станеться. Якись корабель прилетить і врятує нас усіх.

– Дива трапляються, – погодився з ним Гел.

Біля атомної електростанції, знаходилася велика печера зі стелею з товстого гірського кришталю. Підлога печери засипана ґрунтом, з нього стирчали тогорічні сухі стеблини. Теплиця стародавніх магів. Белкієць розповідав, що влітку, коли немає снігу, у теплиці вирощують трави, овочі, приправи, але взимку, коли сніг засипає кришталеву стелю, теплиця стає не придатною, бо печеру вихолоджує.