Частина тринадцята. Знайда

Мілен дрімала у кріслі пілота. Летос розбудив її:

– Я дав запит й ось, отримав відповідь. Ренге знайшов у космосі замерзлого безсмертного.

– Гела?

– Мілено, ти мене дивуєш, – посміхнувся катер. – Якби то був Гел, Ренге би так і сказав, що то Гел. Отже той знайда ожив, і то дуже цікавий знайда.

– І хто він, той невідомий цікавий знайда, – запитала Мілен.

Розмовляли вони не голосно, та Нейл, що дрімав на канапі, прокинувся й почув.

– І що нам дасть той нещасний безсмертний? – здивувався лелілат.

– Не знаю, – відповіла Мілен, – Летосе?

- То вампір. Особистий секретар Мардука, - відповів катер.

- І що ж робив той вампір у космосі? - поцікавивися Нейл.

- Оце ми й дізнаємося, - вигукнула проекція корабельного комп'ютера, - Ренге неподалік. То що, я змінюю маршрут?

- Змінюй, - погодилася Мілен.

***

Патрулюючи восьму галактику, команда Ранге, великого просторового крейсера космічного патруля, знайшла замерзлого вампіра, а ще натрапила на космічних работоргівців. Піратський корабель наздогнали й арештували. Піратів увязнили. Та от звільнені раби завдали клопоту.

Коли люди з трюму работорговців потрапили на корабель космічного патруля, відмилися, наїлися й почали нахабніти. Особливо одна надзвичайно гарна абіканка, що її знайшли у каюті капітана зв'язану, з кляпом у роті.

 Капітан патрульного крейсера з того часу тільки і мріяв чимось заткнути панянці рота. Та, на жаль, він не був піратом. Пані, звільнена від кляпу, заявила, що вона далека родичка великого і вельми мудрого, світлосяйного імператора планети Абік Родлана, а люди, котрих знайшли у трюмі работорговців, то шановані самим імператором придворні і ставитися до них потрібно шанобливо, керуючись правилами етикету, використовуючи титули світлість-величність та високість.

Капітан Лонас, височенний фет,  ящер міцної статури, навіть скинув людську іпостась й нависав над худорлявою жіночкою, що ледь чи не дихала йому у діафрагму. Намагався якось довести їй, за якими правилами їй й її свиті потрібно жити на військовому крейсері. Жіночка притихла, поправила діадему, що перекосилася, бо вона старанно задирала голову, прагнучи дивитися на дев'ятифретового (три метри) ящера зверхньо, і відступила у виділену для неї каюту.

Ранге,  повідомив Летосу місце зустрічі.

Коли Летос зайшов до трюму Ранге, їх зустрів сам капітан Лонас. Він відразу розповів калтокійці про усі свої проблеми із двором імператора Родлана. Нейл стояв поруч, слухаючи запальну розповідь Лонаса. Тільки поява Рола змусила Лонаса замовкнути. Застиг, здивовано оглядаючи короля вільних, з відкритим ротом.

– Я тут інкогніто, – тихо мовив Рол, й додав з усмішкою: – Як і, судячи з опису, імператриця Абіка.

Лонас вирячив темні фіолетові очі, простогнав:

– Бідний імператор, то така, така... – розвів усіма чотирма руками, не знаходячи літературних аналогів, – стервоза.

– А що там із тим безсмертним? – запитала Мілен.

– Тим, яким цікавився ваш катер? – перепитав Лонас.

– Саме тим, – проекція Летоса підійшла до Мілен і Лонаса.

Почувся голос крейсера Ренге, він привітався з товаришем. Хоча Мілен була певна, що комп'ютери кораблів переговорили, ще коли наблизилися на відстань видимості.

– Він замкнений у каюті під посиленою охороною.

– Це дійсно Ларсард? – запитала Мілен.

– Так він назвався, – Лонас побачив, як спохмурніло обличчя Мілен. – Ларсард. Вимагав надати йому право зв'язатися з його володарем.

– Вампір... – процідив Рол. – Він розповідав, як опинився у відкритому просторі?

– Так, казав, що його яхта не витримала гравітаційної хвилі, зім'ялася. Бреше, звичайно.

- Краще ви б його не розморожували, та що вже вдієш, - процідив Рол.

- Та ми ж не тетанці, - обурився патрульний, - як не розморожувати, жива істота.

- Вампіри не зовсім живі, та чорт з ним, - докинула Мілен, - Ми порозмовляємо з тим Вампіром, є до нього запитання.

- Та добре. Але у мене є прохання. Тут така справа... не хочете допомогти передати ту, с…, імператрицю імператору? Змучився з тим придворним етикетом, а ви на дипломатії знаєтесь.

– Добре? – всміхнулася Мілен.

– З мене ящик беркга і запрошення на корпоратив у системі Накарін. Там є планета, на якій, напевне, ще колеса не винайшли. Ми збираємося відпочити із полюванням й танцями. А де Гел?

– Зайнятий, – відповів Нейл.

– Шкода, – мовив фет. – Хотів і його запросити на наше маленьке свято.

– Що святкуєте? – запитала Мілен.

- Моє день народження, - відповів капітан патрульного корабля.

– Добре, поговоримо з вампіром, завеземо вашу імператрицю і полетимо до вас на гулянку.

***

У долині почалися дні сутінків.