Частина четверта Атака на цивільний об'єкт

Гел повернув собі людську подобу. Сітки спадали з нього. Кірідові голки паралізували, та вони швидко розчинялися у його крові.

Солдати принесли Айре у кімнату за склом, поклали на ковдру. Прибігла якась жінка у жовтому медичному комбінезоні, оглядала непритомну дитину.

Ларсард врешті знайшов циліндр із концентратом беладони й віддав Тавасу.

– Чим у нього стріляли? – пошепки запитав Гел.

– Тим самим, що у тебе, – відповів Мардук, – Сіткою. Навіть не смикайся, божевільний драконе.

Гел ліг на підлогу, прошепотів:

– Хай загорнуть у ковдру, йому потрібно зігрітися.

– Вона знає, – докинув Мардук.

Знову активізувався сигнал браслету зв'язку. Мардук увімкнув його. Прийшло повідомлення, про те що невідоме силове поле порушило просторові границі бази МООН.

– Джарек, – прошипів Великий.

Гел засміявся, хоча сміятись зараз йому було боляче.

– Ларсарде! – кричав Мардук. – Доправиш полоненого і дитину на Марс. Дракона повезеш у шлюзовому відсіку. Треба приспати цього скаженого. – І наказав у браслет зв'язку, – командире піднімайте флот, розбийте врешті той клятий корабель.

– Це лише один корабель Великий, ми швидко його підіб’ємо. Вам він потрібен цілий, чи можна спалити? – почулося у динаміку.

– Не потрібно бути таким самовпевненим командире Пай, це калтокійський флагман! Усе що є, киньте проти нього! Спалити! Звичайно спалити. Огорнути силовою сіткою і заховати на якомусь астероїді, контролювати щоб жоден сигнал не спрацював.

– Ти нікудишній стратег, брате, – прошепотів Гел, подивився на Таваса. Здригнувся, коли побачив темний металевий цилінд у його руці. Тавас вистрілив у нього, але у живіт, де суцільні м’язи, а не під реберну кірасу де серце й легені, як першого разу. Тавас вражений тим що почув і побачив, прийняв нове рішення, і воно було не на користь Мардука.

Джарек – двокілометровий військовий крейсер, калтокійський флагман. Борт укріплений кірідом темним, як безкінечний простір космосу. Не відразу у космосі помітиш корабель, обшивка якого поглинає світло й колір. Джарек схожий на чорного лелеку, основне тіло наче голка з заокругленим носом, стабілізатори як великі крила. У атмосфері планет ті крила згорталися. Джарек у нижньому й верхньому ангарі носить тридцять легких бойових катерів, десять броньованих платформ для перевезення бійців на поверхню планети, й п’ятдесят бойових гравітаторів для планетарного ведення бою. Також у його екіпажі десять драконів.

Космічні катери й дракони виринули з крейсера, це було схоже на феєрверк. Джарек вдарив силовими ракетами пробив у борту бази МООН кілька великих дірок й зник за голограмою. Потужні генератори не тільки створили захисне поле здатне витримати удар силової ракети, чи бойового імпульсу, силове поле воно поглинало усі сигнали корабля, звук та вібрацію молекулярного двигуна.

Катери підлетіли до пробоїн випустили менші гравітатори з бійцями. Дракони влетіли у ті дірки й перетворилися на великих звірів – тейлів. Перевертні помчали коридорами бази до місця, де останній раз зафіксували маячок Адмірала. Їх прикривали калтокійські закиданці на малих бойових гравітаторах. А весь флот бази Моон вилетів шукати великий корабель калтокійців. Разом з бойовими кораблями з бази вилетів невеличкий цивільний катер й зник у підпросторовому каналі.

Мардук та Тавас дісталися рубки керування. Тавас тримав у руці маленький кристал який відірвав від кігтя Гела ще на Над. Він відімкнув його вже на базі у апартаментах Мардука, й тепер увімкнув у великій рубці керування. Тавас докоряв собі, що знову послухав свого творця, від якого сам колись тікав у новостворені світи. Дивувався чому не поговорив з початку з Гелом. Врешті зрозумів що вплив Мардука на його свідомість дуже сильний. Ствен зміг втримати власні думки у власній голові, а він Тавас попав під вплив стародавнього інтригана.

Тавас непомітно поклав калтокійский маячок на пульт керування базою МООН, і вийшов. Планував звільнити Ствена.  Разом вони знайдуть Гела на Марсі.

Мілен першою забігла у велику рубку космічної бази МООН, у трансформації великого сірого звіра-тейла. За нею забігло п’ятеро закиданців. Вони зробили декілька попереджуючих пострілів над головами пілотів. Стріляли силовими кулями, що не могли пробити обшивку, чи ілюмінатор, але пробивали шкіру й м’язи білково–нуклеїнових організмів.

– Усі на підлогу! – кричав рудий Ларне тримаючи у прицілі зап’ястково–ліктьового тадо того, хто на його думку був схожий на капітана.

Мардук різким рухом руки створив магічний телепорт і зник.

Мілен у трансформації великого звіра ударом могутніх лап повалила командира бази МООН, той впав на пульт:

– Накажи кораблям повертатися у ангари й скласти зброю, – процідила величезна кицька на вухо командиру Паю.

– Так, так, – погодився команди Пай, крикнув у мікрофони, – атакуйте з усіх стволів! Розбийте той корабель! – офіцер прикусив кутнього зуба і з рота його пішла піна.

Мілен відійшла від тіла, що дуже швидко перетворювалося на піну, зморщила котячого носа відчуваючи запах горілого м’яса, озирнулася на пілотів і офіцерів, запитала, – Ще хтось так хоче?

Ніхто з команди керування більше не хотів повторювати подвиг командира Пая.