Частина третя Полон

Гравітаційна платформа вилетіла з лісу, й почала стрімко підніматися вгору пролітаючи над скелями. Вітер свистів у вухах, асонці і надіянка міцніше вхопилися за борти повітряного човна. Гел витискав з гравітаційного возу усю швидкість, яку можна було розвинути без силового поля. Старий поплавок знятий зі списаної військової платформи наче вимагав, - «Швидше, швидше, я можу тільки дай волю».

На відкритому просторі найнебезпечніше. Солдат Янір озирався, та що він міг, хіба попередити про небезпеку, у втікачів зі зброї, паралізатор принца, розцяцькований дорогоцінними кристалами, але зовсім без зарядів.

Янір першим і побачив два бойових катера.

– Адмірале! – закричав Янір перекрикуючи свист повітря, – нас наздоганяють!

– Я вже чую, – відповів Гел, скоріше сам собі. Янір його все одно не почув би.

Ленора озирнулася, вона сиділа поруч з чоловіком, трималася за нього, крикнула:

– Жени!

– Не встигнемо, – відповів їй Гел, – якщо я додам швидкості усі позлітаємо, силового поля тут немає. Сідай за кермо й веди воза прямо, он стрілочку бачиш на рівнометрі, як на бойовому гравітаторі, й не більше двохсот бо знесе усіх.

– А ти що робитимеш? – занепокоїлася асонка.

– Поки магічитиму, – відповів він, – а далі подивимось, – вже до себе, – може шокуватиму твоїх асонців.

Ленора вхопилася за кермо, наче зняте з механічного велосипеда. Повітряний човен ледь не перевернувся, та жінка швидко впоралася з керуванням і вирівняла платформу.

Гел дістався до корми де сидів Янір. Сфокусувався заплів магічну силову сітку кинув її у переслідувачів. Перший катер зупинився, почав здригатися й крутитися на місці. Та другий порвав ту сітку.

– Ти не можеш бути сильнішим за мене, – прошепотів Гел. Й створив суцільну силову плівку, таку ще називають липучкою, щоб засліпити апаратуру для слідкування. Другий катер повело у бік. Та перший вивернувся з силової сітки й продовжив переслідувати втікачів.

– Не може бути, – дивувався Гел, – подивився на свої руки, – хто там? Може почнемо знайомитися? – Й кинув у другий катер великого вогневика. Другий катер знову закрутило на місці, він вдарився у скелю, покотився по схилу ламаючи стабілізатори.

– Давай так і другий! – радів Янір.

Гел хотів сплести другого вогневика, та вмить очі його розширилися від жаху, він закляк. Оговтався швидко, та руки йому дрижали. Повернувся до дружини. Катер переслідувачів сповільнився, летів за платформою на відстані двадцяти метрів. Яніру здавалося він може торкнутися темного носа космічного бойового катера рукою, і тільки усвідомив що катер цей не місцевий. Це ж катер Тетанни! Так звичайно, адже Тетанна стала на захист населення планети Над.

– А від кого ви їх захищаєте? – вголос запитав Янір у темного катера. З великим оком намальованим білою фарбою на борту, – Братерство з Асоном не воює!

Наррос озирався, навколо лише каміння, мох і трава, навіть заховатися немає де. А на небі яскраво світилися світлі хмари. Втікачі на цій рівнині наче на долоні. Янір вхопив за ногу калтокійця:

– Ми мусимо здатися нас перестріляють! Асон з Братерством не воює!

– Не ви, а я, – буркнув Гел. На носі літаючого човна він перехопив кермо з рук дружини.

– Ні Геле ні, я з тобою, я йду з тобою! – Ленора намагалася перекричати вітер.

– Ти мене врятуєш, дочекаєшся Джарека, розповіси усе нашим. Гел зупинив платформу біля великої скелі. – Швидко поки вони дозволяють. Сходьте усі з платформи й за мною!

Ленора ледь рухалася, Гел підхопив її на руки поставив перед собою:

– Зберися! Зберися ти мені потрібна. Лено!

Вона видихнула. Бубоніла:

-          Так не повинно бути. Так не повинно бути.

Гел підскочив до скелі й торкнувся її рукою, частина скелі відійшла у бік. Асонці і надіянка забігали у ту щілину. Ленора затрималася, бо побачила що Гел стоїть біля входу й не рухається, чекаючи поки усі зайдуть.

– Ти сам кажеш, що це як бункер! – крикнула Ленора.

– Твій дядько віддав Мардуку нашого Айре, купуючи ваше життя, – відповів Гел. І Ленора сіла на землю біля ніг чоловіка. Емін підскочила до лікарки та Гел попросив її йти до маяка. Підняв Ленору Направив до входу у укріплений космічний Маяк, витяг з–під свого кігтя невеличкий кристал розділив його й половину приліпив до нігтя дружини. - Це прилад слідкування завдяки йому Джарек знайде тебе. А потім мене.

Ленора подивилася здивовано на маленький камінчик потім на обличчя Гела. Він поцілував її й відштовхнув від себе. Вона оговталася:

– Я з тобою! Там наш син!

– І його потрібно звідти витягти, – відповів Гел вхопив її під лікоть заштовхав до входу, – Мегу тримай сестру! – знову приклав руку до каменю. Вхід у маяк закрився й загермитизувався. Мег обійняв Ленору, поки зачинялися двері, прозорі з боку великої зали космічного маяка. Й схожі на каміння зовні.

У великій вітальні маяка вмикалися усі прилади життєзабезпечення. Для усіх крім Ленори маяк здався неймовірним й прекрасним місцем. Ленора вирвалася з рук свого брата й бувшого чоловіка: