Пролог

– Це звірі!? – кричала худорлява жінка з яскраво жовтим волоссям, у широкій помаранчевій спідниці, притискаючи до грудей своє дитя. – Як ви можете!? Їх потрібно тримати у клітках! Вони хіба люди? Ви пропонуєте мені ліжко поруч з цією людоїдкою!

 Молоденька жінка, худенька наче підліток, сиділа на ліжку. Здавалося вона чекала удару, обхопила своє немовля маленькими руками й підняла налякані блакитні очі на людей які її оточили. Довге сріблясте волосся перевертня саме згорнулося на спині, ця здатність керувати волоссям часто видавала молодих звіролюдів, коли вони лякалися.

Ленора, головний лікар асонського корабля — шпиталю, не змогла стояти осторонь. Нервовим рухом смикнула на собі білу лікарську куртку, підійшла до жінки з жовтим волоссям, намагалася розмовляти лагідно, та сталевий холод струменів у її голосі:

– Якщо ви так її боїтеся, я поселю вас із старшим жінками.

– Це намет для жінок з дітьми! Її поселіть зі старими бабами! – вигукнула жінка з жовтим волоссям.

– Я, певне, краще піду, – прошепотіла молоденька матір перевертень, хотіла підвестися.

Помічниця Ленори Емін, яка займалася розселенням біженців у таборі наказала жінці-перевертню:

– Сядь дитино, це твоє місце і не потрібно поступатися ним, через істерику нервової пані.

– Ви що не знаєте на що здатні ці гидкі богу, хижі істоти!? – вигукнула нервова жінка, її дитина розплакалася.

Немовля на руках жінки-перевертня заскиглило й несвідомо набуло форми щеня і знову стало дитинчам, як це частенько буває з вовкулаками які ще не контролюють власну форму.

Жінка з жовтим волоссям нажахано відступила.

– Виведіть цю нервову пані звідси, поселіть з незмінними, у нас два намети для матусь, – втомлено наказала Ленора. – У місцевих людей ненависть до аджарів важко вже викорінити.

– Вони поїдали дітей живцем! – кричала жінка з жовтим волоссям.

– Так я чула цю брехню, – відмахнулася Ленора. – Тут постійно про це розповідають.

Лікарі з Асону вже достатньо наслухалися проповідників що приходили у табір біженців й розпалювали ненависть між двома народами планети Над, між перевертнями аджарами й незмінними реланами.

Емін виштовхала жінку у помаранчевій спідниці з намету і вказала на сусідній:

– Вам туди, шановна пані.

 Ленора йшла до свого корабля.

П'ять космічних кораблів стояли півколом, огороджуючи табір біженців. Це були білосніжні велетні, кожен довжиною близько кілометра. На борту кораблів сяяло зображення золотої корони, символ королівської влади, всеосяжної й милосердної.

За кораблями темніло руїнами місто.

У підземних лабіринтах планетарної столиці ховалися ті, хто називали себе воїнами храму Світлих богів, чи дітьми бога творця. Вони пообіцяли знищити усіх перевертнів на планеті. Адже не може бути у творіння божого більше форм ніж одна – богоподібна.

Але до цієї війни на планеті Над незмінні люди що не мали звіриної трансформації й перевертні які могли перетворюватися на звірів, жили мирно.

– Привіт моя кохана дружино. Радий тебе бачити!

Почула Ленора, згадала що ще, вчора прилетіли два кораблі з військовими з її рідного Асону, але вона не мала часу зустрітися з капітанами. Озирнулась, намагалася відповісти спокійно:

– І я рада тебе бачити. Не скажу що скучила. Ти прилетів підтвердити розлучення?

– Раніше ти не дозволяла собі так зі мною розмовляти, – лагідно прогудів її двоюрідний брат і чоловік, принц планети Асон, єдиний син імператора Ренотіка четвертого. – Я прилетів тебе захищати. Це тебе твій калтокієць навчив пащекувати?

Асонський принц Мег був височезним, з широкими плечима, могутній. Міг би однією рукою охопити її тоненьку талію. Неймовірно прекрасний й сильний, досконалий як усі, чоловіки планети Асон.

– Чому мене обов’язково має чомусь вчити чоловік? – повела худенькими плечима Ленора.

– Бачив твого сина, чудове дитя, – Мег, як завжди, швидко змінив тему розмови, наче боявся почути її. – Чому ти мені такого не народила? У твого сина є більше шансів стати імператором Асону, – принц вичавив с себе сміх, – Попри те, що малюк Айре народжений поза шлюбом.

– Мегу, якщо ти погодишся на розлучення, Гел певне зробить усе можливе, аби Айре не став наступним тираном Асону, – відповіла Ленора.

– Мій батько не тиран, він править як правили його предки! – принц, певне, за звичкою захищав батька імператора. – А твердість то риса…

– Припини! – Ленора підвищила голос. – брешеш собі, не бреши більше мені! Мій чоловік, все ж дечому мене навчив – не вірити словам можновладців!

– А твій Гел, він хто? Чи не правитель?! О так, він перший радник Старця Вініїла! Леноро, ти лише жінка, ти не розумієш що Гелард да Рідас стародавній хитрий інтриган, через нього ти зрадила батьківщину. Ще й налаштовує тебе проти родини й Асону.

– Братику, – Ленора приклала руку до грудей, закриваючи золоту корону на білій цупкій тканині лікарської куртки з негорючого шовку. – Невже ти не бачиш як на Асоні принижують половину населення планети. А уяви, якби твій батько дізнався що тобі подобаються жінки.