ДАНАРІЙ. РОЗДІЛ 2.ПОЛЮВАННЯ НА КРОКОДИЛІВ.1

Острів Сутінків, поселення Ліхан-Баліс.

Коли хтось належить до народу води, його доля визначається трьома ритуалами. При народженні він проходить «обряд прийняття»: дитя занурюють у воду, аби та «прийняла» його. У віці 10-12 років дитина обирає своє майбутнє місце у суспільстві, оголошуючи про своє рішення усьому племені перед лицем Великої богині на «обряді обрання», і після цього проходить довгий шлях навчання. А досягнувши повноліття, юнак або дівчина під час «обряду ствердження» випробовуються на правильність або хибність вибору, зробленого кількома роками раніше.

Лемуанці, що належали до народу води[1] теж дотримуються цих ритуалів. І цього вечора у Південному Болоті мав відбутися один із них.

Полювання продовжувалось уже понад дві години. Але мисливці й досі не натрапили на слід потрібної їм здобичі. Зазвичай лему обходились будь-яким видом дичини: косулями, лісовою кішкою чи кількома дрібнішими істотами. Але цього разу нам потрібно було вполювати ящера[2], болотну корову, або болотного крокодила.

- Аміка[3] сьогодні не на нашому боці. - Зітхнув Удхар. Старійшина племені підкликав одного із хамелеонів. - Тайко, що там зі слідом?

- Ящери день тому пройшли цими стежками і подались на північ, вони вже перейшли наші землі. Ми не зможемо вполювати їх, не зайшовши на територію Жовтих Вод[4].

«Ялліаєн…» - старійшина на мить задумався, щось зважуючи в своїй голові. Його плем’я жило в мирі із сусідами тільки тому, що багатьма роками раніше він, Удхар, та Доган – старійшина племені Жовтих Вод уклали угоду: ніколи не заходити на територію один одного, якщо тільки не рятуючи життя своєму племені. І відтоді ця угода жодного разу не була порушена.

Сьогодні не має стати винятком. Так, їм потрібна достойна жертва для Великої богині, але цього разу легкої здобичі їм не дістати. Звісно, прийняте ним рішення може загрожувати життю, чи, щонайменше, здоров’ю мисливців, але на те він і старійшина, щоб приймати важкі рішення.

- Тоді нам доведеться спуститись до Тихої[5], аби вполювати корову або крокодила. - Мовив Удхар. - Слідуємо до ріки! - Наказав старійшина мисливцям.

Тиха – була єдиною водною артерією острова Сутінків. Вона брала свій початок на північному заході, несла свої води на схід, і через сотню кілометрів від витоку розділялась на три течії, що, змінивши свій напрям, несли живильну вологу на південь острова. Тиха була настільки великою, що її вод було достатньо, аби перетворити увесь острів у болото. У цьому болоті жило кілька племен Лему – народу води. Кожне плем’я мало своє поселення та територію, найбільшим із яких стало Ісчи[6] – столиця острова.

З’явилась вона в результаті об’єднання чотирьох центральних племен, які заради миру і влади, змогли укласти мирну угоду. З того часу минуло кілька століть, за ці роки альянс племен перетворився на могутнє місто у південно-західній частині планети Сеннорра. Ісчи, завдяки мудрому правлінню своїх старійшин-володарів, зумів вистояти перед вітрами історії, і дозволив іншим племенам жити поруч, маючи власні володіння та сплачуючи данину. Одним із її племен-сусідів і було Південне Болото.

Ми швидко розділились на гурти і рушили через чагарники та зарослі очерету до ріки, чиї тихі води уже не одне покоління годують жителів нашого племені.

Хамелеони знову вирвались уперед. Завдяки своєму вмінню маскуватись, вони були чудовими розвідниками. За ними рухались ігуани. Темношкірі, м’язисті, зі списами в руках. Вони були основою не лише мисливського загону, але й усього племені. У Південному Болоті їх налічувалось найбільше. Поруч трималися молохи. Кремезні, вкриті шипами. Їх сила була у міцних та витривалих ногах, які дозволяли швидко збільшувати темп для несподіваної атаки. Їх зброєю були металеві сіті, тому вони були ловцями. Позаду бігли гекони, ці атакували з тилу, оскільки володіли луками. І я, котрий не вписувався в жодну з компаній, бо був плащоносцем. В Ліхан-Балісі наша сім’я була така єдина. Чому? Бо це не наше рідне поселення.

Моєю зброєю був батьків кинджал. Тому особливої бойової цінності для мисливського загону я не становив. Та це мене не сильно обходило. Принаймні не тепер, коли за плечима був…

- Старійшино, – Торке, один з хамелеонів, повернувся з розвідки і прошепотів до Удхара, - корів не має. Натомість, за наступними чагарниками гріються чотири крокодили.

- Чотири? Що ж… буде не просто. Невідомо, як вони себе поведуть. Якщо втечуть, у воді вполювати їх буде не просто, а якщо нападуть, від чотирьох відбитися без втрат теж не вийде. – Старійшина на мить завагався. Торке переступав з ноги на ногу, нетерпляче виляючи хвостом, і чекав на остаточне рішення ватажка. – Чого витріщився? Думаєш, я відмовлюся? Ще й не таке ловили.

Як тільки Удхар озвучив своє рішення, мисливці розділились. Ігуани обійшли чагарники зліва, а молохи справа. Гекони налаштували луки і рушили напряму. Розпочалась основна фаза полювання – захоплення здобичі.

________________

[1]На планеті, а також двох її супутниках мешкає багато різних рас. Більшість із них поділені за елементами життя: народи води, вогню, землі, рослин, повітря та інших. Дана класифікація стосується не лише розумних істот, а й поширюється на деяких звірів та монстрів.

[2] Ящур – невеликий нащадок динозавра з сильними задніми кінцівками та недорозвиненими передніми. Сенноррійці навчились вирощувати ящерів та використовувати їх як їздових тварин. Проте, в природі існує багато диких видів цих створінь. Найбільш поширеними серед них є нукту – їздові та церінти – пустельні.