Семик

Хмара  з'явилася на небі …вона мала форму руки яка тягнеться з боку села що навпроти  …коли ця хмара досягне нашого боку села то вона буде вже як дракон. 
Всі напередодні знаючи про цю подію будуть ховати худобу, щоб не потрапила під дію зливи …й робити багато що не зрозумілого мені маленькій дівчинці. 
Щось буде…знову і знову …дуже лячно …руки вже заніміли …я знаю що це сон, але вже відчуваю що він є пророчім. 
Бо кожного року так. Мати та й батько кожного року відправляють мене до села …до моєї бабусі …але я не хочу …чому саме у русалчин тиждень перед святом Троїці …Не хочу …не хочу …мені лячно… 

Оленка вже пора вставати  ! Сонько ! 
Рука мати легенько торкнулося  
Мене. 
Відкриваю очі…мати вже в гарної сукні з квіточками …куча якогось мотлоху, сумки то що вже стоять біля самих дверей.Все вже вказує що їхати нам до бабусі .., але мені не хочеться. 
Мамо ! 
Що мала бешкетниця ? відповіла мати  
- Може ми усі поїдемо  згодом …щоб зібрати картоху, але не зараз   
Тихо з надією питаю я  
- Чому це?  Здивувалась мати  
Там ще і ягід повно і капусту треба кожного дня кропити водою …багато що робити є… 
І так кожного року …Що її не говори …й що я можу протидіяти? …сказати її що в самій цей час там щось коїться не зрозуміле …та вона скаже не вигадуй …не має там нічого такого страшного …ні хмари, ні русалок, ні всього іншого. 
Давай сонько …уже чаї чекає …тато вже машину готові .. 
Тата дійсно порався з машиною час від часу виходив за речами та щось своє робив. 
Вставши з лишку я побачила як вже яскраво сіяє сонце. 
На столі вже був сніданок чай варення та купа рум'яного хліба  дбайливо  підсмажила в тостері мати. 

 Їсти  не хочу. 
Що б таке вигадати аби залишитися в дома до кінця літа. 
Думки плуталися й відповідь ніяк  не знаходила логічного пояснення. 
Жую собі хліб і вже і не помічаю що тато вже склав речи у машину. 
Мати біля дзеркала вже і зачистку зробила. 
- Ну що там готові вже ? Гукає тато з вулиці. 
- Так ! Зараз ! Відповідає йому мати. 
На скору руку  вона ставить варення в холодильник і бере мене під руку. 
Я зовсім як лялька.Їду собі вже на автоматі. 

Поїздка була як завжди цікава. Маленькі будинки, дерева все така маленьке гарненьке  
Яке буває тільки в селах.Все квітне.Це і колодязі з лелеками. 
Бабусіно село було майже поряд …вже з'явилася думка бігти до дому …але, мабуть,   
Дорослі будуть хвилюватися і так і не зрозуміють від чого це я таке тикала. 

Вон і той саме будиночок.Такий маленький всього дві кімнати. 
Біля вікон завжди щось квітне. Особливо полюбляю коли по стіні лізе В'юнок. 
Маленький сині квиточки як вогники.Це дуже красиво.Але на жаль В'юнка поки  що не  було. 
Ми полишили  машину біля воріт, пішли вкруг дома по городу, бо завжди так робимо. 
Город був ліворуч наш, а  сусідів праворуч. 
Стежка була вузька.Як що їди в другий бік можна вийти до магазину єдиного у селі. 
О! я вже бачу бабусю ! Вона на літній кухні.Дідусь з нею поруч щось робить, мабуть, дрова в печі складає чи носить, завжди так робить. 
Оленка ! Гукає мене бабуся яка вже мене побачила і машэ рукою. 
Ми їй махаємо також. 
Я вже знаю що буде далі …усі будуть обіймаються і казати що я виросла за роки. 
Потім всі будуть їсти, а я пробігу зустрічати корову. 
Люблю корову.Вона дуже розумна. 
Потім  будуть щось по хазяйству робити й спати лягати, а вже завтра зранку поїдуть до дому, а я буду чекати страшну хмару. 
Оленка ! Яка ти вже велика …. 
Ну ось почалось, кажу ж вам кожного року одне і саме. 

Бабушка зовсім не змінилася, а дід  вже став дуже худим і старим. 
Всі балакали обіймались .Тата пішов до двору і відкрив зелені ковані  ворота  
Щоб загнати у дворі машину з вулиці. 
Собака нас не впізнала. Почала дзвінко і монотонно лаяти за порушення спокою. 
Циган ! То ми ! Ай не визнав  
Великий чорний собака почав вихляти хвостикам. Він  творив кола жартома заявляючи  що він дуже хоче до нас. 
Відкривши ворота тата тато сказав мені :  
Бачиш Оленка ми цього разу запізнилися і корови вже їдуть !  
С того самого пагорба де кожного року являлася клята хмара, зараз були маленький різнобарвні крапки які тільки почали спускатися з гори. 
То ж зустрічай  вже ! Сказав тата. 
Я вийшла за ворота і пішла на зустріч. Треба було йти впродовж вулиці потім спустіться вниз і саме там була розвилка де корови шли по різних боки села. 
Корови були різного кольору здебільш білі з плямами й руді. 
Гукали  їх часто  Зорьками, Малишка і Мартами. 
Наша була руда і Малишка. 
Дорогою десь зірвала зелену гілку ,але ніколи не лупила корову то скоріше щоб було як у всіх. 
Корова була дуже розумна і клопоту не завдавала йшла собі до дому рівноважним шагом в болото не лізла, город чужого не торкалась. 
Стадо їде. 
Шукаю її, але коров багато. 
Малишка ! Малишка!  
Одна руда корова завмерла і вдивляючись на мене гучно промукала  у відповідь. 
Ось вона.Не впізнала.Але я її пам'ятаю добре. 
Малишка до дому по діловому сканувала я і в неї вже не залишилося сумніву що я по неї прийшла. 
Там ми й шли собі по вулиці до дому. Малишка зупинилася біля машини, бо цього раніше не було. 
В сараї було просторого  пахло сіном в кутку ластівки побудували гніздо і шмигали над нашими головами. 
Промайнула в голові що ніколи я не навчуся доїти корову…воно вроди й не складно, але і не виходить. 
Звідкись з'явилися коти .Вони знали що саме зараз буде тепле молоко тому сиділи вже біля сараю . 
І куди то молоко дівати?  Кожного дня по два відра.  Мабуть, вже всім набридло воно. Нам бабуся завжди в дорогу дає (м'який) сир і сметану. 
На мою думку, в селі у всіх одно і теж життя …город ..інтер'єр в хаті також майже однаковий вишити подушки, куток де є ікони й лампадка, старі фото дітей  і внуків. 
Тільки одна річ не така як усюди тут коїться щось дуже дивне кожного року в один й теж час. Люди продовжують жити й робити не втрачаючи надію  що одного разу все буде добре. І ці дива вже не будуть траплятися …але то колись і я в   це не вірю. 
Оленка ти чого заклякла ? Бабушка вийшла з сараю з відром молока. 
Коти побігли їй на зустріч.Прямо з відра до мисок бульк то молоко : - а тобі налити ? Питає  
- ні, не люблю парного.Згодом як прокип'ятиш  
- Ну як хочеш   
Молоко бистро було налито в трьох літрові банки яки зразу ж було віднесено до погреба. 
А ну мо вишні нарвемо ? Мама з'явилася з відром і я пішла з нею. 
З моїм  то зростом помічник з мене ніякий …огірки збирати ,корову зустріти то що там я ще змогу?  
Відро мама забере з собою згодом зварить варення, а ту невелику частину що я назбирала  на вареники. 


Як гарно сидіти біля воріт на лавці коли сідає сонце. 
Хмари мають рожево фіолетові відтинки й від цього  дуже затишно  на душі. Коли-небудь тут будуть сидіти вже мої діти. Вони будуть стрибати як я, щоб зірвати вишню, але я їх буду приводить в цю хату наприкінці  літа. 
Вітаю сусіди ! С приїздом  
Шов повз нашого дома сусід дядя Толік  
Тато підійшов і міцно стиснув  руку  
-Вітаю! Як ви там ? 
- Клопотали по городу. Справ так багато що і за день не доробить. 
- Розумію. 
Дядя Толік пішов, а я забула спитати чи є в них це коза і приїде до них Настя цього  літа. Ну то таке, згодом спитаю це. 
Настя то єдина моя подружка на літо. Дівчата в селі все більш вже дорослі, говорять про хлопців так що вони їм будуть купувати. Ці розговори про хлопців повинний викликати заздрощі у інших . 
Та мені таке не до вподоби. Вважаю що ці дівчата з села дурні …але з ними цікаво та весело на свята. 
Бо тоді дівчата не балакають, а спивають, танцюють й з ними весело