Село,я і друзі

Сиджу така...

 

Вся така розумна ( вигляд роблю ) і сьорбаю чай шипшиновий . Сиджу на дивані перед телевізором з горнятком в руках. 

І раптом...я :

– У мене  одна проблема...

Він :

– Яка ще проблема ?

І зирить , скосивши погляд.

Я : 

– Та ... Забудь.

Він : 

– Можливо потрібна допомога ?

Я, пожвавішала вся, розцвіла :

– Розумієш, – тараторю, – не знаю якого собі вибрати хвоста ?

– Це знову якесь фентезі писати чи вже на новий рік покликали ?

– До чого тут писати не писати ,чи покликали ?

– ніби нервую і далі веду ,–  просто хочу , притому це моя мрія дитинства, – підкреслюю інтонаційно, – вже , гадаю, час здійснити свою мрію...

Ну, роблять же зараз операції різні ? ..Хочу, щоб мені пришили хвіст.  

Іду така на підборах, 

( і обов'язково парасолька в руках від сонця ...хоча , можна й без неї)  короче : підбори , розкішна зачіска , блуза , чорні штани і...Хвіст.  Гарний, пухнастий. 

І я ним так туди- сюди. А всі зиркають і завидують аж страшно, як завидують...

Бачу, як в нього щелепа відвисла і застигла в повітрі . Очі стали ще більшими.

– Ти серйозно?!

– А хіба не видно ? То що мені порадиш ? Тобі який хвостик подобається – руденький, як в лисички чи довгий білий ....

– Як у зайця : малий і щоб не видно ..

Тай вийшов...і чай не допив.

 

 

 

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше