Вся така розумна ( вигляд роблю ) і сьорбаю чай шипшиновий . Сиджу на дивані перед телевізором з горнятком в руках.
І раптом...я :
– У мене одна проблема...
Він :
– Яка ще проблема ?
І зирить , скосивши погляд.
Я :
– Та ... Забудь.
Він :
– Можливо потрібна допомога ?
Я, пожвавішала вся, розцвіла :
– Розумієш, – тараторю, – не знаю якого собі вибрати хвоста ?
– Це знову якесь фентезі писати чи вже на новий рік покликали ?
– До чого тут писати не писати ,чи покликали ?
– ніби нервую і далі веду ,– просто хочу , притому це моя мрія дитинства, – підкреслюю інтонаційно, – вже , гадаю, час здійснити свою мрію...
Ну, роблять же зараз операції різні ? ..Хочу, щоб мені пришили хвіст.
Іду така на підборах,
( і обов'язково парасолька в руках від сонця ...хоча , можна й без неї) короче : підбори , розкішна зачіска , блуза , чорні штани і...Хвіст. Гарний, пухнастий.
І я ним так туди- сюди. А всі зиркають і завидують аж страшно, як завидують...
Бачу, як в нього щелепа відвисла і застигла в повітрі . Очі стали ще більшими.
– Ти серйозно?!
– А хіба не видно ? То що мені порадиш ? Тобі який хвостик подобається – руденький, як в лисички чи довгий білий ....
– Як у зайця : малий і щоб не видно ..
Тай вийшов...і чай не допив.
Відредаговано: 22.10.2026