Без Нового року ...

Як же швидко плине час. Здається, лишень вчора тобі сім і ти йдеш в перший клас. У тебе зачіска під нуль, тобто лиса. Повністю, як бубон.!!!

Перший  клас знаходиться зовсім поруч: там, де четвертий.  Для тих, хто знає, де знаходиться ця  школа, зовсім не важко уявити,  де це. А от для тих хто не знає….то  морока.

– А ходи- но сюди, – кличе мати, копирсаючись у щойно зібраній зі шнурівки, білизні. 

Біжу. Ноги закидаю вище голови. Під оком  синець– побилася з сусідським хлопчиськом, але й йому дісталося від мене…

Секрет,  “як побороти хлопчиська, якщо ти  мале дівча” – береш копійки , по п'ять та  по десять і складаєш в рукавичку, яка теліпається на гумці, просунута крізь рукава куценького пальтечка, туди ж і посинілі від холоду рученята. І от ти вже при повній готовності. А тут він такий :– бла, бла, бла 

Трісь! І велика синя гуля забезпечена. А я що ? Лишень махнула рукою…так, ненароком . Махнула на сніг, що пролітав…спіймати хотілося, а він ..ой, нене. Ні, це не я.

Воно ж рюмсає , репетує. Біжить кудись .

А вдома чекають на тебе на вибір– кут з зерном або ціла гора нелушпаної квасолі. 

– Квасоля, – зітхаю і тягну ряднину за собою. Одна квасолина, друга…третя, сплющена двома пальцями і відпущена точно під прицілом, летить просто в вухо сусідському “ ябеді”.

– Ой! 

Оглядається. 

Батько – хап!. І ти вже дригаєш ногами в повітрі. Ножиці в руки:

  – Якщо ти, своїми  повадками не дівча, а хлопчак то і зачіска має бути відповідна. 

 Ціла копиця пшеничного волосся на землю та поміж траву, та на купу облушпеного квасоляного бадилля …хляп.

Подив , злість.

Кричу : налисо хочу, налисо!

– Будь ласка. Все для вас, паночко. 

Лиса. Як барабан. Хоч грай хоч ганчіркою веди…

А як же Новий рік? А вистава?

Не буде ніякої вистави і…

 не буде  Нового року.

А квасолю всеодно потрібно перебрати....