Частина 2. ФІНАЛ. «Сьогодні або ніколи»

Прочитавши повідомлення я відразу зрозумів в чому справа, та вирушив на допомогу своєму другу. Швидко одягнувши цупкий одяг та тактичні берці, я захопив свою помпову рушницю 12 калібру та швидко загрузивши все до багажника помчав в бік села. Нічну тишу розрізав звук ревучого мотору.  Я гнав як міг, розуміючи що часу обмаль. Я звернув з шосе на грунтову дорогу, яка пролягала поміж полями. Та при вʼїзді у село побачив що густий туман окутує всі хати. Підʼїхав до будинку діда Степана, там панувала темрява, хвіртка була відчинена. Я увімкнув ліхтарик та приблизився до вхідних дверей, вони також були навстіж, увійшов до веранди та побачив що меблі були розкидані, у прихожій на підлозі були сліди крові та якісь бурі плями, які більше нагадували слиз, поряд з ним лежало з десяток відстріляних гільз від рушниці. Оглянувши весь дім сусіда я не знайшов, вийшов на вулицю та вирішив оглянути околиці, майже відразу я помітив глибокі сліди босих ніг у бік лісу, було таке відчуття наче пройшла велика група босих людей. Я відкрив багажник свого авто та діставши рушницю я попрямував у бік лісу. Ароматне повітря окутало мене, пахло сирістю та ще чимось.

Зовсім скоро я зайшов у тихий і темний ліс. Потужний налобний ліхтарик розрізав тьму, мов лезо стиглий помідор. Я далі пішов за слідами та доволі швидко вийшов на відкритий простір, вся рослинність там була перетоптана. Тільки я ступив декілька кроків як почув тріскотіння гілля десь збоку, та перед мною виповзла темна фігура, я направив на неї промінь ліхтарика та зомлів, це був один з них. Ця істота потягнула до мене свої бридкі руки і попрямувала у мій бік. Я направив рушницю на його облізлий череп та вистрілив. Покидьок зробив залнє сальто та впав і уже не рухався. Як тут із всіх сторін почулося тріскотіння гілля на шелестіння листя, здавалося їх було сотня. Я освітив околицю ліхтариков, уже перші силуети виповзали з чагарників, деякі ледве йшли, неначе зараз розваляться, але були і більш жваві, більш схожі на людей, напевно свіжі. Я влучними пострілами зніс декільком голови та різко рвонув в ту сторону звідки прийшов. Цих виродків не потрібно було довго чекати, спочатку голосний виск розрізав нічну тишу, а згодом почулися швидкі кроки у мене за спиною. Біг я уже хвилин десять, кожен метр давався з великими зусиллями, було важко дихати. Та невдовзі я вибіг на невелику галявину і не помітивши на землі якогось чорного предмета перечепився за нього та упав, сильно забивши руку. Швидко встав та глянув на причину моєї зупинки. Це був ще один мертвий покидьок, правда цей був убитий ударом в груди і у нього був розпоротий живіт. Неподалік від нього, на пагорбі стояв старий, напіврозвалений деревʼяний будиночок, можливо тут колись жив лісник - промайнуло в мене в голові. Ледь помітні сліди вели прямо до нього. Було вирішено там перечекати погоню, я шдидкими кроками наблизився до вхідних дверей, від старості вони частково ввалилися всередину. Перш ніж зробити перший крок всередину, я акуратно заглянув через щілину. Всередині панувала розруха, були розкидані якісь ящики, пусті «кубинські» мішки та деревʼяні піддони, разом з тим я почув ледь чутне шурхотіння.

- Напевно тут уже миші завелися - подумав я.

Долаючи страх всередині я не видаючи ані звуку увійшов, акуратно наблизився до незрозумілої купи ганчірʼя, та прошепотів - тут є хтось живий? Як тут хтось схопив мене за запʼястя та притягнув до себе, я тільки встиг зойкнути. Щось закрило мій рот шматком ганчірки, - цить! Ані звуку - прошипів нападник, голос показався знайомим.

 ⁃ Дід Степан, це ви? - з надією сказав я

 ⁃ Так, я, але будь тихим, вони можуть бути поряд, на ось накрийся і щоб ні звуку - відповів серйозним тоном дід

Він протягнув мені декілька розшматованих матерчаних мішки від яких неприємно пахло, і я занурився у цю зловонію. Просиділи десь годину, все тіло затекло, я ледь тримався. Як тут роздалися дивні звуки неподалік, здавалося наче іде хтось пʼяний, звуки кроків то пришвидшувалися то зупинялися, я принишк. Щось наближалося до будинку, почулися важкі кроки прямо біля дверей та зовсім скоро хтось увійшов у дім. Він важко дихав та періодично принюхувався. Від страху я не ворушився і здавалося перестав дихати. Він нишпорив кожен метр цього будинку, почав піднімати ящики та викидати їх, нічого не знайшовши він прийнявся за мішки, роздирав їх своїми кігтями. Прямо під ними лежав я і не міг поворохнутися від жаху. Мою спину пронизав нестерпний біль, він зробив неглибоку рану своїми гострими неначе леза кігтями та я скрикнув. Це страшидло завило не своїм голосом, та так голосно що ледь мої барабанні перетинки не розірвалися. З усіх стрін почулося шурхотіння опалого листя. Саме у той момент дід різко піднявся з купи ганчірок та наніс декілька точних ударів прямо у серце тварюці.

 ⁃ Треба забарикадуватися щоб вони нас не дістали - промовив дід Степан

Я швидко підпер трухляві двері трупом та взявся затуляти розбиті вікна дошками які знайшов неподалік. Та цього було замало, хоч і двері поки не піддавалися, але вікна були нашою вразливою точкою. Після того як непрохані гості виламали дошки, вони почали пробиратися до оселі. Їх було дуже багато, здавалося більше тридцяти. Ми героїчно оборонялися та наші сили танули на очах. Прикінчивши декількох ми зрозуміли що не зможемо протистояти їм. Тим часом діда атакувало уже двоє, вони повалили його на землю та почали шматувати. Тут мені в очі кинулась одна дошка яка була нашпигована цвяхами, та я з усього розмаху заїхав обом по потилиці, вони обмʼякли. Я підняв пораненого побратима та швидко оцінив ситуацію, розглянувся навкруги. Як тут мій погляд прикувала невелика мотузка, яка звисала з стелі.

 ⁃ От я телепень, як я раніше її не помітив - сказав я сам собі. Потягнув за неї, та зі скрипом опустилася підвісна драбина.

 ⁃ Швидко залазьте, поки нас не роздерли - сказав я дідові. Він з завзяттям альпініста доволі хутко як для своїх років виліз по драбині та протягнув мені руку. Мені було важко підніматися через поранену руку, я відчув як холодні руки схопили одну з моїх ніг, я з останніх сил рвонув та схопив діда за руку. Він підняв мене та захлопнув кришку горища.