Розділ 43 Секрети сиру: екскурсія на виробництво

Емма

— Вітаємо в сирному раю! Це — наша сімейна сироварня, справжня перлина місцевого фермерства. А ось там, за рогом, живе наша гордість і водночас місцева знаменитість — зірка Instagram, Белла.

Я зробила паузу, чекаючи на реакцію, і коли побачила зацікавлені очі Мері та Стіва, продовжила з усмішкою:
— Вона — не просто корова. Вона — королева поля, фотомодель, муза для всіх туристів, які будуть приїжджати сюди за селфі й свіжим сиром. У неї вже 28 тисяч підписників, і знаєте що? Жодного фільтра! Тільки натуральна краса, хороше світло й трішечки... ну добре, трішечки смаколиків за позування.

Мері й Стів обережно виглянули з-за рогу, ніби наближались до голлівудської зірки. Перед ними, серед ідеально розчісаної соломи, стояла кремово-біла корова з м’яким поглядом, що велично жувала свіже сіно. Над її головою висів яскравий банер:
«Say Cheese with Bella» — з рожевим написом і золотими блискітками, що виблискували на сонці.

Белла зупинилася, подивилася прямо в об’єктив фотоапарата Стіва — чи, можливо, в душу — і повільно підморгнула. Мері затримала дихання.

— Ти це бачив? Вона щойно підморгнула тобі!

— Ага... або муха сіла їй на вухо, — пробурмотів Стів, хоча виглядав дещо враженим.

Попри його скептицизм, у повітрі витало відчуття дива. Белла дійсно мала якийсь магнетизм. Можливо, справа була не лише в її великих карих очах, а й у тому, як вона трималася — з гордістю, з гідністю. Як справжня зірка, яка знає собі ціну.

Я тим часом вже простягала їм дегустаційні шматочки сиру, але Мері все ще озиралася на Беллу, яка, здавалось, спеціально обрала саме цей ракурс для ще одного легендарного кадру.

Макс

— Розслабся, дружище. Белла вже двох хлопців у селі так перелякала, що один почав обходити сироварню десятою дорогою, а інший — уяви собі — взагалі перестав їсти молочне. Казав, що після того, як вона на нього подивилась, йому вночі снилась, як гіпнотизує поглядом просто через вікно кухні.

Я засміявся ще голосніше, ледь не захлинаючись від спогадів, і додав:

— Та що вже там, дехто тут вважає, що Белла не просто корова, а місцева легенда. Справжня діва інстаграму, королева ферми й маленький, пухнастий терор для тих, хто не готовий до її харизми.

Стів нервово глянув на Беллу, яка все ще жувала сіно з тим самим байдужо-величним виглядом, час від часу клацаючи вухом і, здавалося, поглядаючи прямо на нього.

— Ну... сподіваюся, вона не читає думки, — пробурмотів він напівжартома, але трішки менш впевнено, ніж хотів.

Емма

— А тепер — до справжньої магії! Готові? Сьогодні ви не просто гості. Сьогодні ви — чарівники сиру. Ви будете робити його власноруч, від самого початку. Від теплого молока до першої форми!

Я зупинилася, подивилася на них з усмішкою, підморгнула і додала:

— Не переживайте, ми вже підстелили вам сирну подушку безпеки. Навіть якщо щось піде не так — максимум отримаємо новий вид сиру. Ми тут це називаємо «експериментальна ферментація».

Вони рушили за мною у невелике приміщення, дерев’яні двері якого скрипнули, наче впускаючи їх до старовинної майстерні. Всередині пахло молоком — не магазинним, а справжнім, свіжим, щойно надоєним. Цей запах змішувався з ароматами сушених трав, які висіли зв’язками під стелею, зігріваючим духом свіжої деревини і… ледь вловимим, але чітким запахом чогось загадково ферментованого.

Повітря тут було густим, теплим, майже оксамитовим. Мері зупинилась біля порогу і на мить затамувала подих. Її легені наповнились новим відчуттям — не просто запахами, а історією, процесом, таємницею.

— Вау, — прошепотіла вона, оглядаючи довгі столи з мідними чанами, склянками з розчинами, формами для сиру й білими лляними рушниками. Стів глянув на неї і тихо сказав:

— Здається, я вже уявив, як ми з тобою відкриваємо свою сироварню… або хоча б TikTok-шоу «Дві ложки сиру й мрія».

Я озирнулась і засміялася:

— У нас уже була пара, яка після майстер-класу заручилась прямо біля чану з бринзою. Так що все можливо. Силует Белли навіть потрапив на фото.

Макс тим часом уже надягав білий фартух і демонстративно підняв дерев’яну ложку, як жезл мага. — Леді та джентльмени, нехай розпочнеться сирна хімія!

Макс

Я у фартусі з яскравим написом «Chief Cheese Officer», що гордо виблискував серед сирної лабораторії, тримав у руках дерев’яну ложку.

— Отже, шановні новачки сироваріння, найголовніше правило: тримайтеся подалі від казана! Бо якщо перекинете — буде фета… фатальна ситуація.

Я підморгнув, і мій жарт викликав кілька стриманих усмішок. Але в  голосі, попри веселий тон, звучала нотка попередження. Великий мідний казан у центрі кімнати справді виглядав серйозно — з парою, що ледь підіймалася над поверхнею молока, з термометром, що стирчав збоку, і з товстими ручками, за які було страшно навіть подумати хапатися.

Поруч з казаном, з абсолютною гідністю і глибоким знанням справи, стояла мама Емми — статна жінка з високим пучком і невеличкими круглими окулярами. На її фартусі було вишито «Сирна Леді», і це було не просто прізвисько, а звання, яке викликало шану навіть у постачальників обладнання. В її погляді не було і тіні сумніву — вона бачила більше сиру, ніж більшість людей — снів.