Розділ 41 Сезон кавунів і кохання

Макс

Чесно? Я думав, що буде як завжди: сонце, піт, кавуни, ще більше кавунів, і я, який тікає від сонця під першу ж тінь. Але ні. Цього літа все пішло не за планом. Бо з’явилася вона — Емма.

А точніше, вона завжди була. Просто цього літа вона почала сміятися з моїх жартів. А ще — випадково кидати в мене шкірками від кавуна. І якось це стало… приємно? Тривожно? Незрозуміло.

Я сидів на гойдалці у дворі, гриз кавун і крапав липким соком на футболку. Типове літо.

— Ти виглядаєш як реклама невдалої дієти, — раптом сказала Емма, з’явившись наче з нізвідки. Вона була в легкій білій сукні й тримала кавун, вирізаний у формі серця. Серця, блін!

— То це твоїй дієті кінець, — відповів я. — Вже бачу, як кавуни тебе перемогли.

Емма

Макс сидів, розвалившись як лінивий кіт, з кавуном у руці й виглядом хлопця, якого неможливо вразити. Але я бачила, як він нервово стискає пальці на ложці. І як поглядає на мене, ніби щось задумав.

— Не думала, що ти романтик, — кажу, вказуючи на моє «сердечко».

— Це ти романтик, — каже він. — Я просто бачу їжу в будь-якій формі. Навіть у формі серця.

— Ага, а наступного разу різатимеш кавун у формі мого обличчя?

— Тільки якщо зможу зобразити твої брови.

— Обережно, Макс, я можу не втриматись і вдарити тебе кавуном.

— Якщо це твій стиль флірту, то я за.

Макс

Поки вона сміялася, я зрозумів, що вперше в житті хочу, щоб хтось не йшов. Щоб ця мить лишалась. І що мені насправді страшно.

— Слухай, Ем, — кажу. — Ти коли-небудь… відчувала, що все навколо трохи змінюється? Але так… приємно?

— Це коли ти раптом не хочеш кидати в мене кавуном?

— Ага. І ще хочеш… ну, знаєш…

— Що? — вона присунулася ближче. У неї були ті очі, які не залишали шансів.

Я ковтнув слину.

— Поцілувати, блін. Я хочу тебе поцілувати. Ось. Сказав.

Емма

Упс. Моє серце вирішило вистрибнути з грудей і сказати: «Грай сам, я пішла гуляти по ромкомах!»

Я не втікла. Не засміялася. Просто сказала:

— Добре. Але якщо в тебе смак кавуна, це буде тільки бонус.

І тоді він поцілував мене. Легко. Наче вітер доторкнувся до губ. Тепло. З кавуновим присмаком і мільйоном метеликів у животі.

Макс

А потім я перепитав:

— Це зараз було реально? Чи я заснув у гойдалці й мені сниться TikTok романтика?

— Реально, — сміється вона. — Але якщо ти зараз ляпнеш щось типу «у нас буде кавунове майбутнє», я зміню рішення.

— А якщо я скажу, що ти — моя єдина ягідка цього літа?

— Макс!

Ми сміялися, як дурники. Але я ніколи не відчував себе таким щасливим. Навіть коли з’їв цілий кавун сам.

Емма

Я сиділа поруч із ним. І думала:

«Літо. Кавуни. І він. І це, здається, справжнє.»

Потім я помітила, як Стів щось ніяково крутив у руках — здається, хвостик від кавуна. Він стояв поряд із Мері, але виглядав так, ніби його ось-ось віднесе вітром.

А Мері? Вона грала холодну леді. Ну, типу. Стояла така впевнена, з легко насупленими бровами, хоча ми з Максом одразу помітили, як вона поглядає на Стіва з-під вій.

— Хочеш сказати їй щось? — тихо шепнула я Максу, кивнувши в бік пари.

— Ага, — він посміхнувся. — Наприклад: «Скажіть вже щось одне одному, бо я з'їм весь кавун від нервів!»

Макс

Стів ковтав повітря, як риба на березі. Хоча цей хлопець може на полі вигукувати командні фрази, як сержант у бойовику, перед дівчиною він перетворюється на хлопчиська з першого ряду, який боїться запитати у вчительки, чи можна в туалет.

Мері стояла з руками в кишенях шортів і дивилась на нього, як суддя в шоу талантів. І що цікаво — з дуже добрими очима.

Емма

— Ти завжди так мовчиш, коли я поруч? — нарешті спитала вона. Голос її був м’яким, ніби вона дала йому шанс.

— Я просто… боюсь сказати щось дивне, — пробурмотів Стів.

— Занадто пізно, — пирснула я. Макс штовхнув мене ліктем.

Але Мері не сміялася. Вона підійшла ближче до нього. Прямо. Прямісінько. І зупинилась на відстані пари сантиметрів.

Макс

О, Стів завис. Він мовчав.

Пауза.

Я присягнуся, навіть пташки на деревах перестали щебетати.

Емма

А потім Мері… просто взяла його за руку. І якось так легко стало. Так по-літньому.