Розділ 35 Сільське весілля

Емма

Цей день був саме таким, як у фільмах про ідеальні сільські весілля — з пилюкою на підборах, блиском на обличчі й натовпом родичів, які вічно щось коментують. Шкільна подруга виходила заміж. Софі. Та сама Софі, з якою ми в дитинстві каталися на велосипеді до річки і мріяли про казкове весілля. І от — її черга.

Мері та я вийшли з авто, яке так хиталося на сільській дорозі, що я двічі подумала, що мені краще дійти пішки. Позаду нас урочисто заїхав трактор із прикрашеним причепом. Я не жартую — там були стрічки, повітряні кульки і навіть напис «Хто не з нами — той під столом!». Люди сміялись, пили квас і махали руками як на параді.

— Ти тільки поглянь! — сказала я Мері, захоплено дивлячись на фотозону біля річки. Білий тент, гірлянда з живих квітів, лавочка й напис із дерев’яних літер: S&T Forever. І качки на задньому плані — так, романтика.

Хлопці знімали нас на телефони, як справжні фотографи: «Трохи сюди, ага, підніми підборіддя… ближче до сонця!» — ну коротше, як завжди, фотосесія з фоном «сіно і хмари».

Почався викуп. Хлопці Софі виглядали настільки розгублено, коли їх просили співати гімн або присідати на одному коліні, що я ледь не впустила смартфон від сміху.

Софі й Тім стояли посеред зали. Їхні обручки вже блищали на пальцях, а повітря — наелектризоване від щастя, камер і плескоту шампанського. Але ми з Мері нервово переглядалися біля діджея. Стів тримав флешку, мов бомбу. Ще трохи — і наш сюрприз увімкнеться.

— Готова? — прошепотіла я Мері.

— Ні, але запускай, бо зараз мене знудить від хвилювання.

Ми дали Стіву знак.

Світло приглушилось. Гості стихли. На великому екрані з’явилась заставка:

«Для найкращої нареченої й найтерплячішого нареченого.»

І понеслося.

Спершу — слайди з їхніх фото: перше побачення, поїздка на озеро, момент, коли Тім випадково облив її кавою, і Софі стоїть з мокрим рукавом та блискавкою в очах. Потім — відеопривітання. Один за одним: Мері, я, Стів, Люсі... навіть мій кіт, якого ми поставили перед камерою, і який просто нявкнув — ми підписали це як: «Бажаємо вам мур-мур щастя.»

Глядачі реготали. Софі покривала обличчя руками й уже плакала. Тім тримав її за плечі й теж посміхався, хоч і червонів.

Макс

Я стояв біля Стіва. Він шепнув:

— Це що, наша жіноча мафія влаштувала?

— Ага.

І тут відео закінчилося танцем.

Танцем!

Мері в рожевій піжамі танцює з праскою, Емма стрибає з подушкою як з мікрофоном.

Потім кадр, де я стою з табличкою «GO LOVE», і в кадрі раптово чхаю. Дівчата це не вирізали.

Гості реготали в голос. Софі вже втирала сльози серветкою. А я… я ловив себе на тому, що мене переповнює гордість. Вони зробили це з любов’ю.

Емма

Ми вийшли з-за сцени і підійшли до Софі. Вона обіймала кожного з нас, мов у кіно.

— Ви… — …ви найкращі.

— Це ще не все, — підморгнула я.

І з колонок увімкнулася пісня, під яку ми, дівчата, підготували невеликий флешмоб — легко, весело, без зайвого пафосу. Навіть Тім приєднався до танцю.

Це був не ідеальний сюрприз. Це був живий, смішний, щирий, повний друзів, які перетворили весілля на щось більше, ніж просто обряд.
Це був момент, коли всі — і навіть ті, хто не любив танцювати, — танцювали.

І знаєш що?

Це був кращий подарунок, ніж будь-який конверт із грошима.

Макс

Після виступу всі розсілися за столи. Хтось уже відкривав пляшки, хтось хрустів закусками.

Емма

— О, ні… — прошепотіла я, коли ми вже сиділи за столами.

— Що сталося? — нахилилася Мері.

— Ти бачиш того хлопця? Он, біля нареченого… той, у темно-синьому костюмі з червоним галстуком. Боярин.

— Бачу. Ну і?

— Це мій колишній. Джон. Ми зустрічалися в останньому класі. А потім — бац! — вступив до іншого міста і «прощай, Еммо». Я, звісно, пережила. Навіть вдячна, бо потім з’явився Макс… Але, блін, чому саме сьогодні?!

Виїзна церемонія була зворушливою — Софі й Тім обмінялися обітницями під легкий вітерець. Я вже була трохи розслабилась, аж тут…

— Привіт, Емма, — почулося позаду. Голос, який я точно не хотіла чути.

Я повільно обернулася. Джон. Усмішка, ніби ми востаннє бачилися вчора, а не кілька років тому.

— О, привіт, Джон. Як справи?

— Краще не буває. Особливо коли бачу тебе.

Ні-і-і! Почалося…

— У тебе все ще така чарівна усмішка, Еммо.