19. Ковток свободи

Свєта втупилася в пусте місце, де раніше сидів її друг Андрій. Вже минув тиждень, як вона заходила в клас і її зустрічала пустота. Це виявилося важче, ніж вона думала.

За вікном випав перший сніг, діти грали в сніжки та ліпили Снігову бабу, а Свєта малювала візерунки в зошиті, щоб хоч трохи відволіктися від сумних думок. Андрій мав зателефонувати в суботу і запросити її на новосілля.

— Що в думках літаєш, Свєтко? — однокласниця вивела дівчину із фрустрації.

— А тобі яке діло? — трохи із роздратуванням запитала Гончарук.

— Я б хотіла біля тебе сісти: мені не подобається з Іванчуком сидіти за одною партою. Він майже не миється і нюхати його піт після фізри — це те ще випробування. Я відчуваю, що  скоро помру біля нього. Дозволиш, будь ласка, присісти? — пояснила Ната і з мольбою в очах подивилася на Свєту.

— Сідай, не хочеться, щоб ти стала жертвою Короля немитих пахв,  — намагалася пожартувати Свєта, хоча їй було не до сміху від власної самотності.

— Дякую, — однокласниця засяяла і побігла забирати сумку та підручники.

Свєта не думала, що хоч когось ощасливить за сьогоднішній день. На уроках вона перестала почувати себе самотньою. Тепер у неї з’явилася сусідка.

***

Андрій думав про Свєту кожного дня після того, як покинув рідний дім. Як вона ходить в школу без нього? Що коїться в її голові? Він так сумував, що зрозумів, що вона для нього більше ніж подруга та однокласниця. Андрій би хотів обійняти її та притулитися до неї.

Хлопець почервонів від власних роздумів. Він включив серіал, але все рівно йому все було не так. Рука сама потягнулася до телефону.

— Свєто, привіт. Як ти?

— Андрію, я так рада чути твій голос. Весь тиждень думала як ти і чим займаєшся.

   — Я теж думав про те, як ти там без мене. Я дуже сумую, — признався хлопець.

Cвєта заплакала. Андрієві слова розчулили її. Хлопець затих, прислухаючись до того, що відбувалося по ту сторону.

— Ти плачеш, я тебе засмутив? — запитав юнак.

— Ні, просто відгукуються твої слова і емоції. Для мене цей тиждень був морально важкий.

Андрій заспокоївся: Свєта відчувала те саме, що він. Він намагався втішити її і пообіцяв, що вони скоро зустрінуться. Вони спілкувалися до пізнього вечора і хлопець відчував, як його переповнюють емоції.

— Свєто, ти дорога мені і я відчуваю, що у мене є почуття до тебе, — не витримав Андрій і поділився своєю таємницею.

Дівчина затамувала подих: її серце закалатало, а щоки спалахнули. Вона міцно заплющила очі, намагаючись осягнути щойно почуте. Ці слова були тим, чого вона несвідомо чекала, але водночас боялася почути. Тиждень порожнечі, смутку та самотності раптом здалися не такими вже й беззмістовними. Вони привели її до цього моменту, до цих слів.

«Невже це не сон?» — промайнуло в її голові.

— Андрію… — почала вона, але голос її тремтів, і слова застрягли в горлі. Вона відчула, як по її щоці скотилася сльоза, але цього разу це була сльоза не від суму, а від неймовірного щастя та полегшення.

— Я… я теж, Андрію, — нарешті видихнула Свєта, її голос був ледь чутний, але сповнений щирості. — Я теж дуже сумую за тобою, і я… я відчуваю те саме.

На іншому кінці дроту запанувала тиша, наповнена емоціями, які не потребували слів. Андрій відчув, як величезна хвиля радості накрила його. Він посміхнувся, можливо, вперше за цей тиждень по-справжньому.

— Тоді, Свєто, — голос Андрія став більш рішучим, — чекай на мене в суботу. Я приїду і запрошу тебе на новосілля. А ще… ще ми нарешті зможемо поговорити про все особисто. І, можливо, я зможу тебе обійняти.

Свєта відчула, як мурашки пробігли по її тілу від цих слів. Субота раптом стала найочікуванішим днем.

— Чекатиму, Андрію, — прошепотіла вона, і в її голосі бриніла надія, яка давно не давала про себе знати.

Вони попрощалися, але на цей раз їхній діалог закінчився не самотністю, а відчуттям зв'язку, який тільки посилився. Свєта поклала телефон, дивлячись у темне вікно, за яким уже не кружляв сніг, а лише мерехтіли вогні далеких будинків. Тепер вона знала, що самотність відступає, і попереду на неї чекає дещо дуже важливе. Її сусідка по парті, Ната, вже спала, нічого не підозрюючи про цю нічну розмову, яка змінила все для Свєти і стала ковтком свободи для двох молодих сердець.