8. Бан

Богдан  не очікував так швидко почути голос свого рідного брата після їх сварки. Вони з Таньой слухали старий радіоприймач поки стороння мелодія не просочилася крізь хвилі українського фольку.

Юнак невдоволено відкрив повіки та потягнувся за мобільним телефоном, що знаходився на підлозі.

– Алло, – відповів Богдан.

Андрій промовив спокійним тоном, що йому потрібна допомога і що ця пропозиція буде цікава і для його брата.

– З чого ти взяв, що я захочу мати з тобою якісь справи. Йди пожалійся нашій матусі про свої проблеми, – юнак хотів вже відключатися.

– Я знаю, що ти хочеш популярності, але у тебе з’явився конкурент, – їдко зауважив Андрій.

Богдан миттєво підвівся з дивану і випрямився.

– Продовжуй, я пожартував.

Наживка від Андрія спрацювала і він продовжив:

– Є одне відео, яке просочилося від Інтернет без дозволу власника і тепер набирає популярність. Нам треба поговорити з однією білявкою та її молодшим братом.

–  Тобто ти переживаєш, що тебе поб’ють, якщо прийдеш сам і почнеш висувати претензії, – Андріїв брат навпаки дуже хотів би цього.

– Ні, я хочу, щоб ти підстрахував мене і записав розмову на диктофон, якщо вони не захочуть по хорошому видалити відео.

Богдан здивувався наївності молодшого брата:

– Ти розумієш навіть, якщо вони видалять відео, то що ти будеш робити з плагіаторами та піратами, які люблять переносити популярні відео на інші ресурси без всякої совісті. Це їх ремесло та заробіток.

Надія на спасіння Свєти погасла в очах Андрія, але він все рівно мусив щось робити із кривдниками.

– Вона принизила мою однокласницю, Богдане.

– А мені що з того?

– Позбудешся конкурента, – припустив Андрій. Його терпіння було на межі.

– Я перенаберу тебе, – Богдан скоса подивився на Таньку.

Таня не дуже розуміла, що відбувається і про що йшла мова.

– Мій братело ніяк не заспокоїться. Має одне діло. Пам’ятаєш ти розповідала про новеньку і про Андрія. Вона була на тому відео і тепер мій родич хоче, щоб я його підстрахував.

Таніні очі заокруглилися від здивування:

– Як?

– Він хоче провести виховну бесіду з білявкою.

 – Не знала, що він боїться дівчат, – Таня гірко посміхнулася, хоча і розуміла, що її колишній друг хоче зробити благородний вчинок.

– Його ідея полягає в залякуванні та притягнення до кримінальної відповідальності. Він хоче, щоб я непомітно записав розмову, якщо та студентка відмовиться.

Таня пригадала, як Богдан виклав без її дозволу відео з її реакцію на власний страх.

– Забавно, ти ж недавно вчинив так само зі мною, але чомусь ніхто не включав диктофон.

У Тані покотилася сльоза. Вона відвернулася від Богдана. Вона відчувала себе покинутою та використаною для власних амбіцій друга дитинства.

– Добре, розбирайтеся з цим всім, а мені час йти.

***

Свєта натягнула маску спокою і привіталася з батьками. Всередині все трусилося від спогадів, але вона не хотіла засмучувати рідних.

– Свєточко, сідай скоріше вечеряти. Я запекла м'ясо і зробила гарнір. Як пройшов день в школі? Багато гарних оцінок отримала, – мама крутилася біля плити.

–  Все добре, мамо. День минув без будь-яких подій.

– Добре, тоді перевдягайся та бігом до столу.

Дівчина видихнула і закрила двері власної кімнати. Вона обперлася об стіну і прикрила обличчя руками. Свєта відчула жар від власних щік, їй вдалося зробити вигляд що все добре. Вона так не хотіла засмучувати батьків, але потрібно було попросити гроші на нові окуляри.

Перевдягнувшись в домашні штани та футболку, дівчина обережно пересувалася, щоб не набити шишку чи щось звалити. Їй було не звично без окулярів.

Смачні запахи розліталися в повітрі, утворюючи відчуття комфорту та сімейного затишку. Мама Свєти нарешті помітила, що її дівчинка без окулярів.

– Свєточко, а чому ти без окулярів? Ти купила лінзи, чи щось сталося із зором?

Cвєта запнулася на хвилинку і відчула, як важко стримувати кашель. Мама пильно спостерігала за нею, тримаючи ложку із супом.

– Вони розбилися по дорозі, потрібні нові. Я не побачила перешкоду і впала.

Мама співчутливо подивилася на неї, а тато похитав головою. Дівчина зніяковіла та почервоніла від такої уваги.

– Завтра підемо і купимо тобі нові, тому що я не уявляю, як ти бідненька будеш робити домашнє завдання. І як ти взагалі пережила сьогоднішній день, це ж так не комфортно.

– Якось пережила, – пробубніла Свєта собі підноса. Батьки продовжили їсти і обговорювати справи на роботі. Дівчина трохи розізлилася, що її мама до сих пір вважала її за малу безпомічну дитину.