7. Тролінг

Свєта йшла до школи в піднесеному настрої. Вихідні виявилися чудовими і дівчина більше не відчувала себе ніяково. Вона не озиралась по сторонам, шукаючи наляканими очима Свята чи дивну дівчину – знайому Андрія. Свєта нарешті видихнула і розслабилася на чужій території.

Світлофори мигали туди-сюди, листя піднімалося вгору від холодного осіннього вітру, а пасажири стояли на зупинці, чекаючи своїх маленьких маршруток і готуючи гроші на проїзд.

Дівчина спостерігала за цією картиною кожного дня і раділа, що жила недалеко від своєї нової школи. Її оминув цей автобусний квест і вічна гонка за вільне місце в маршрутці.

Свят сьогодні йшов без настрою в школу, він відчував себе достатньо дорослим, щоб не марнувати своє життя на одноманітні дні в класі. Майже вся його компанія знаходилася поза межами школи і хлопцеві було скучно в навчальному закладі. Він не дивився на колір світлофора, коли переходив дорогу, а також не помітив калюжу в яку випадково вступив і замазав свої білосніжні кеди.

– Прокляття, – вилаявся про себе Свят, оцінюючи зовнішній стан кед.

«А це знак», – подумав юнак і розвернувся в протилежну сторону.

Хлопець йшов швидко, наче боявся, що хтось із вчителів побачить його і схопить за комір його куртки.

Він брів довго і нарешті опинився біля старого вокзалу, де стояли занедбані автобуси, які чекали на втомлених торгашів із базару та інших пасажирів до найближчих сіл.

Свят не розумів, чому його ноги привели саме сюди, адже вокзал викликав депресію та бажання швидше зібрати всі речі й податися світ за очі. Останнім часом його рідне місто приїлося і він мріяв осягнути дух пригод та свободи.

– Юначе, ви не підкажете як пройти, – старенька бабуся в смішних гігантських окулярах звернулася до Свята.

Він зробив привітне обличчя і детально пояснив, де купити білети та куди рухатися, щоб не потрапити під машину. Жіночка була вдячна і побажала йому щастя та гарних оцінок в школі.

 Свят закусив губу і ледве стримав смішок. Він пригадав своїх родичів, які завжди  питали за новорічним столом про його життя та успіхи в школі. Його батьки червоніли та відводили очі, а юнак, наче нічого й не сталося видумував казкові історії про своє безтурботне життя та вірних друзів.

Як часто в реальному житті ми здаємося не тими, ким є насправді? Як іноді нам соромно розповідати про свої невдачі та проблеми? Святослав теж не хотів розчаровувати та підставляти своїх рідних, адже родина була для нього на першому місці, хоча і брехати він не любив.

Із роздумів його вивела мелодія на мобільному телефоні. Телефонувала сестра:

– Привіт, я хотіла з тобою зустрітися біля школи, але твої однокласники кажуть, що тебе немає. Знову прогулюєш, братику?

Свят закатав очі і спокійно промовив до Діни:

– Що ти хотіла?

– Чекай-чекай, я зараз скину тобі відео у вотсап.

Діна заінтригувала, хоча Свят і розумів, що скоріш за все це буде якісь дурниця.

Телефон завібрував і юнак отримав повідомлення від своєї сестри. Інтернет-зв'язок був повільний, тому відсотки на екрані змінювалися повільно і юнак дратувався.

– Що там таке? Тут Інтернет слабкий. Я не можу півгодини чекати доки завантажиться відео. У мене справи.

Насправді ніяких справ не було і Свят не розумів, як його краще провести цей день, тому що повертатися додому він не хотів, а йти до друзів не було настрою.

Діна засопіла в трубку, але відповіла:

– Добре, немає часу пояснювати. Бувай, –  і відключилася. Свята здивувала така поведінка, якби він не знав свою сестру, то б подумав, що вона втратила розум.

Відео нарешті завантажилося і юнак почув шум на фоні і побачив розгублену дівчину, яка схилилася і шукала свої вже розбиті окуляри. Навколо лунав сміх. Люди проходили повз, але ніхто не поспішав допомагати нещасній.

Свят зрозумів, що Діна не відмовилася від своєї нав’язливої ідеї і все-таки підкараулила школярку. Брат розізлився на сестру, він набрав її номер, однак Діна проігнорувала його.

***

Андрій слухав музику в навушниках і не звертав свою увагу на навколишній світ. Таня йшла позаду нього, намагаючись не переганяти хлопця і не привертати його погляд. Вони віддалилися і втратили сенс в дружбі та спілкуванні.

Хлопець призупинився, неначе відчув, що за ним хтось слідує. Обернувшись, він зустрівся з пустотою. Таня відійшла в сторону і заховалася за сміттєвим баком. Їй було соромно, що після всього того, що зробив Богдан, вона продовжувала з ним спілкуватися на зло Андрію.

Юнак підійшов до школи і почув неприємним сміх. Натовп зібрався в круг і спостерігав, як дівчина з брудними порваними штанами повзала в пошуках своїх окулярів. Він спочатку не зрозумів, хто то був, але підійшовши поближче побачив, як його однокласниця Свєта в розпачі намагалася підійняти розбиті окуляри.

Андрій прогнав натовп і пригрозив їм. Він не міг довго спостерігати за тим, як Свєту принижають і спостерігають за цим ганебним.

– Свєта, підводься, будь ласка, – Андрій допоміг піднятися дівчині. Свєта вся тремтіла і плакала. Вона відчувала себе слабкою та жалюгідною. Андрій обійняв її. Дівчина відчула підтримку, але сльози продовжували текти з її очей.