3. Фоловери

Сонячне світло проникало у спортзал  і освітлювало спортивний інвентар, який займав невелику територію в приміщенні. Двоє юнаків стояли по центру спортзалу і активно розмахували руками.

― Чого ти ламаєшся, я що кожного дня влаштовую вечірки щодо перемоги у турнірі? Буде весело, будуть дівчата, випивка та інший розслабон. Погоджуйся, блондинчику.

― Ден,  я трохи втомився від цих нічних тусовок. Здоров’я вже не те, ― глузливо відповів Свят.

― Тоді нехай Діна приходить, якщо її брат зануда.

Свят задумався над пропозицією Дениса, його сестра завжди любила проводити час з його компанією. Куди б він не йшов старша сестра завжди плелася за ними зі своїми подругами.

― Я думаю, що вона буде не проти такої пригоди, бо в мене, на жаль, інші плани на цей день ― відповів Білоконь.

Денис взяв в руки ракетку і запропонував Святу зіграти ще в одну партію в теніс. Той погодився, адже спорт приносив енергію і покращував моральний стан, коли вже біобатерейка була на нулі.

***

В повітрі пахло осінню і бензином від проїжджаючих автомобілів. Діти йшли за ручку з мамами, сестрами та старшими братами. Пенсіонери вже стояли на зупинках, чекаючи на тролейбус. Вони щиро вірили, що ця продовгувата гармошка повезе їх в навколосвітню подорож і доставить до найближчого ринку в місті. І вони зможуть купити собі все необхідне за свою мізерну пенсію, попліткувати з продавцями та іншими бабусями, які приїдуть на ринок із села, щоб продати домашню продукцію розбещеним містянам.

Одна романтика та й годі!

Свєта спостерігала за всім цим дійством із вікна своєї кімнати і вирішила сьогодні вдягнути сукню в школу і довге пальто, щоб не промерзнути. Іноді дівчина почувала себе справжньою модницею і леді, яка знає манери та правила поведінки в громадських  місцях.

― Гарненька, ― промовила Свєта до самої себе і поправила окуляри. День мав стати чудовим і продуктивним.

Поснідавши смачно, дівчина взяла сумку і вийшла в люди, насолоджуючись свіжим повітрям і гарним пейзажем на вулиці. Їй вперше було так спокійно і не лячно. Про Свята і дивну дівчину Таню вона забула і вирішила жити звичайним життям, яке в неї було до цієї школи.

Дівчина любила спокійне і врівноважене життя, тварин та добрих людей. Їй здавалося, що всього можна досягти, якщо робити добро і бути відданою своїй справі.

З такими думками Свєта добралася до школи і сміливо зайшла всередину. В приміщенні було чути сотні різних голосів, які обмінювалися інформацією, сміялися та викрикували лайливі слова. Вчителі розмовляли з батьками першокласників, прибиральниці готувалися до насиченого нового дня прибирання та здирання жувальних гумок під партами.

Дівчина зайшла в клас і сіла за пусту парту. Декілька однокласників привіталися з нею і вийшли з класу, залишивши її на самоті.

― Привіт, ― якимось тихим і невпевненим голосом привітався Андрій. Він виглядав збентеженим і нещасливим.

― Привіт.

Свєта відчула дискомфорт при привітанні. Її насторожило, що Андрій був сам в собі, рухався, як робот і робив всі дії на автоматі. Однокласник нагадав їй, що  та відчувала після зустрічі зі Святом.

― Щось сталося? ― обережно поцікавилася дівчина.

Сусід по парті похитав головою: «типу все норм, ти придумала проблему».

― Ти впевнений?

― Так, не переживай.

Він раптово піднявся і зник з її видимості.

***

В Тані чесалися кулаки і серце скажено билося в грудях, що дівчина пожалкувала, що надягла тісний топ, який заважав дихати. Вона не вірила, що через свої страхи стала популярною: кількість фоловерів росла в геометричній прогресії.

«Фоловери, підписники – фанати», які бажані слова і як багато вони значать для неї. Скоро до них прийдуть рекламодавці і кеш.

«Скоро? А коли це скоро буде?» – подумала дівчина.

«От нехай цей покидьок і дасть відповідь на моє питання».

Думки притихли, коли Таня побачила знайомий силует. Вона підбігла до хлопця і повалила його на ґрунт. Вона не давала йому вирватися і чи взяти вверх над нею.

Нарешті він відкинув її, як мале кошеня. Все його тіло боліло від ударів, особливо постраждало обличчя: воно було в подряпинах і синяках, але він витримав її гнів.

– Гидкий покидьок! Ти ще мало отримав. Я б стерла твоє обличчя, залишивши лише сам череп. І тоді б розмістила твої фотки в усіх пабліках. От би було видовище! Чого ти мене звав? Подивитися на твоє «витончене обличчя»?

– І я тебе дуже радий бачити. Я б хотів вчинити по-іншому, але у мене не було іншого варіанту, – Богдан не відчував себе винним: це була частина їх роботи, їх спільної мети, він марив цим. А ціль вона завжди виправдовує засоби для її досягнення.

Таня почула байдужість в голосі свого «друга», десь в грудній клітці защемило і запекло. Не зважаючи на удари, хлопець не розкаявся і не повзав на колінах перед нею.

– Ти бачиш скільки у нас з’явилося нових підписників, а коментарів?! Ти бачиш як змінилася картинка, а ти тільки ниєш і б’єшся. Але святкувати, напевно, рано нашу перемогу. Я придумав дещо цікаве в стилі Анни Кареніной. Не дивись так на мене! Ти будеш оператором зйомки.