Розділ 32

Розділ 32

Закінчувалася весна. На дворі ставало ще тепліше, а похмурі дні траплялися все рідше. Та це мало радувало адептів випускного курсу Академії Практичної магії, адже наближалася сесія. От-от доведеться складати випускні іспити…

Серед п’ятикурсників панувала напружена атмосфера. Ця сесія може стати для когось фатальною. А може поставити крапку у розвитку мага й тим вирішити майбутню кар’єру. Тож усі нервували та ходили невдоволені, попри тепло та ясну погоду за вікном. Настрою гульбенити ні в кого не було. Усі переймалися майбутнім, котре невпинно наближалося.

***

Тиждень добіг середини, а здавалося минув уже увесь. Адепти сиділи як на голках, не в змозі дочекатися завершення занять. Це останній тиждень перед сесією й вже ніхто не сприймає серйозно наше навчання. Пари лише займали час, адже на них ми не вивчали нічого нового. Лише повторювали пройдене та вкотре вислуховували про важливість випускної сесії та складність питань на іспитах та заліках.

Нічого особливого не сталося й цього разу. Тільки трохи попсували нерви.

***

Тривала пара з історії магії. Адепти навколо нервово гуділи слухаючи настанови старенького викладача. Усі були думками вже в екзаменах, тож особливо уважно дослухалися до пояснень ельфа про те, що буде на іспиті. Занотовували теми та питання, котрі будуть у білетах. Все інше пропускали повз вуха.      

Я разом з усіма записувала, відповідаючи на напружене шепотіння подруги. Шейла по десять разів перепитувала та уточнювала. Я намагалася її заспокоїти.

Так минули пів пари. Врешті, Ермель Холініель завершив роз’яснення й на хвильку замовк. Дав адептам час вгамуватися, а тоді зазначив:

- Що ж, тепер розглянемо останню тему…

- Яку? – вигукнули з задніх парт, перериваючи викладача: - У підручнику більше нічого не має. Й в переліку тем на іспит, також.

- Так, бо ще не минув потрібний час. Ця тема розглядатиметься з наступного року.

- Що? Яка? Навіщо? – зашелестіли схвильовані адепти.

- Цього ви не вивчали на історіях у ліцеях, бо не минув потрібний час. Розглядати якусь історичну подію починають через п’ять років після того, як вона трапиться. А ці п’ять років виповняться цього літа, тож наступного року вже почнуть це вивчати, тому ми з вами обговоримо ті події та спробуємо визначити їх вплив на розвиток магічної науки. Крім того, ви всі щось та знаєте з газет та від близьких. Тому можна не заглиблюватися у дати та факти.

Тут я завмерла від потрясіння. До мене дійшло, та я не хотіла вірити. Не може того бути. Невже мова піде про останню війну з Варшарі.

- Отже, — почав давній ельф: - Поговоримо про останню війну з Варшарі, котра розпочалася й активна фаза якої тривала майже п’ять років тому.

- Шас його дери! – вилаялася я ледь чутно.

У такій ситуації було важко зберігати самовладання. Ідея ельфа точно не сподобається Іланові. Невже ле Холініель впевнений, що Варський співпрацюватиме й активно відповідатиме на питання цікавих.

В цей час викладач коротко переповідав події, що передували тій війні та її перебіг. Я сиділа відсторонена через шок, а навколо тривала дискусія щодо причин бойових дій і приводів до них. Обговорювали можливості уникнути того й що могло вплинути на агресивних сусідів.

До того як викладач почав нагадувати про перебіг бойових дій та дотичні до них політичні рішення, я вже опанувала себе. Та долучатися до дискусії не збиралася. Не варто показувати що я чула щось більше, ніж можна було прочитати у газетах. Не хочу привертати до себе увагу.

Але не так сталося, як я собі планувала. Ермель Холініель вирішив завершити обговорення: - Отже, остаточну перемогу й придушування набігів принесло творіння поважного магістра Варського. Воно дало змогу призупинити ворога й сформувати магічний кордон. Захисна стіна не дає варшаранам налітати на прикордоння.

- Яке плетіння? – здивовано запитали хором адепти.

Про це газети точно не писали. Це стосується лише магічної спільноти, а не усіх народів Імперії. І те, що я трохи знаю що воно таке, краще тримати у секреті.

- Плетіння під назвою «вогняний дощ». Так, воно було створено в останній місяць тієї війни. – пояснив викладач.

- А що це таке? Ми чули про щось подібне, та не знаємо деталей. – поцікавився відмінник, озвучуючи думки усієї групи: - Але викладач бойової магії лише згадував про те плетіння. Нам його не описували. Не те щоб формулу давати. – розпачливо промовив хлопець.

- Технічна сторона питання нас зараз не обходить. Тим паче ви – не бойові маги, тож навряд зможете те все повторити… Але про винайдення цього плетіння та його вплив на події, що не так давно стали історичними, маєте знати. - м’яко мовив ельф.

Адепти спохмурніли. Насупилися й замовкли. Викладач скористався цим, щоб спокійно завершити пару. Якраз пролунав сигнал кінця заняття. Ермель Хлініель проголосив прощальну промову, побажав удачі на іспитах і відпустив нас.

Я подумки благаючи вищі сили відволікти одногрупників від того клятого плетіння, збирала речі. Швиденько покидала  усе потрібне в сумку й попрямувала геть. Шейла пішла слідом.

Ми вийшли у коридор і спокійнісінько пішли собі. Я намагалася не привертати уваги й вдавала байдужу, хоча всередині побоювалася розпитувань одногрупників.

І мій острах справдився. Біля виходу з корпусу мене впіймали хлопці з нашої групи.

- Шарська, почекай хвилинку. Є розмова.

- Чого вам? – нервово втрутилася Шейла.

Я ж трохи сповільнила крок, показуючи що почула їх.

- Я поспішаю. – ухильно мовила, коли ті наблизилися.

- Ми тебе сильно не затримаємо. Скажи нам, тільки чесно, ти знаєш щось про те плетіння?

- Ні. Звідки?

- Варський же твій наставник з фехтування. Імовірно, він тобі щось розповідав на тренуваннях.