ЧАСТИНА 2 Розділ 26

Розділ 26

Ми повернулися з відпустки напередодні вечірки, на яку запрошені. Так, плани довелося змінити, але мова йде про весілля наших близьких друзів, тому й не змогли проігнорувати цю подію.

Залишився день на підготовку, а там вже саме святкування від ранку. Тож, відіспалися після поїздки й наступного ранку розійшлися у справах, адже потрібно підготуватися до того заходу.

Ілан поспішив до академії – готуватися до вступної компанії. Йому цього року доведеться зайнятися прийманням бойових магів. Тож потрібно підготувати документи та обговорити з тіткою робочі питання.

Мені ж доведеться шукати сукню на свято, адже та, котру купувала на Новий рік, не пасуватиме до вбрання коханого. На вечірку йдемо разом. Ілан, звісно ж, буде в парадному однострої, тож потрібно підібрати таке вбрання, щоб пасувати до його образу. Так, довелося побігати містом у пошуках потрібного. Та сукню я все ж таки знайшла. Туфлі підійдуть ті, що маю, так за взуття можна не хвилюватися.

Поки бігала крамницями, вхопила не лише втому, але й щасливий випадок. Мені трапився підробіток, що невимовно порадувало наприкінці довгих походеньок. Хоч на це не доведеться витрачати час та сили.

Просто у торговому кварталі випадково зіткнулася зі знайомим, котрий повідомив, що у його родичів є син, якого потрібно підготувати до вступу до магічного ліцею і початку навчання там. Він запропонував познайомити мене з ними і якщо домовимося, в мене буде учень на цей навчальний рік. Я погодилася, тож уже того вечора мене познайомили з батьками хлопчини й ми домовилися про співпрацю. Так, наступний рік я буду ще й з роботою, тому купівля зайвого вбрання на третину стипендії мене не засмутила. Тим паче скоро новий навчальний рік і наступна стипендія.

Тож, до кінця дня я вже була готова до свята й налаштована на вечірку. Єдине що мене напружувало – імовірні проблеми. Та на щастя нічого не трапилося й ми продовжували перебувати в щасливому незнанні щодо похмурого майбутнього. А чорні в цей час зачаїлися й готували більш серйозні речі, ніж ми могли собі уявити. Та дізнаємося про те набагато пізніше. А поки маємо змогу — будемо насолоджувалися тихим і мирним життям.

***

Я сиділа на кухні й попиваючи кашву дивилася у вікно та розмірковувала про своє буремне останнім часом життя. За ці канікули відбулося дуже багато всього: бурхлива практика, новини від друзів і головне – незабутня відпустка з коханим біля мальовничого озера Сарна.

Я вдивлялася у вранішнє марево за вікном і згадувала минулі півтора тижня. Погода більшу частину відпустки була такою ж, як зараз за вікном – теплою і подеколи ясною. Тож, ми з коханим вечорами гуляли берегом озера.

Влітку там розташували різноманітні атракції та місця для посиденьок. Пізнього вечора виступали мандрівні артисти та місцева трупа. Вдень, біля берега озера, у прохолодній воді хлюпалися дітлахи, згадуючи спеку середини літа. Вечорами, місцеві парочки каталися на невеличких човнах спокійними водами. На трав’янистому березі розміщувалися переносні ятки з їжею та напоями, а також купа дерев’яних лавок та кріселець. У дальньому кінці артисти встановили намет, де відпочивали та готувалися до виступів. Сіро-зелене шатро гармоніювало з навколишнім середовищем, особливо у похмурі та все ще теплі дні.

З протилежного від усього цього різноманіття берега до озера підступали болота, утворені заплавою між гирлами річок. Туди мало хто ходить, адже легко провалитися у трясовину й залишитися там назавжди. Але пейзаж мальовничий. Берег штучно укріплено насипом та прикрашено охайно висадженими деревцями та кущиками. Вони доходили до намету артистів, а їх гущавина відбивала спокусу туристів та гостей містечка лізти у болотисту місцину, порослу високими травами та болотяними рослинами.

Ми з Іланом повною мірою використовували можливості відпустки. Майже кожен вечір проводили на березі. Милувалися пейзажем, дивилися виступи та ласували смаколиками та напоями, які тут продавали.

Траплялися за цей час і дощові дні. Літні грози зачиняли нас у будинку чи у популярному тут закладі. Іноді залишалися у місцевій таверні грати в настільні ігри з сусідами Ілана та його дальніми родичами. Частувалися елем чи сидром і гомоніли з веселою компанією містян. А іноді, усамітнювалися у будиночку успадкованому Варським і присвячували час одне одному.

Ночували у його старій спальні. Ілан не хотів заходити до кімнати батьків. А я й не нагадувала. Йому потрібен час, щоб зжитися з обставинами та врешті повноцінно зайнятися батьківським будинком. Чи віддати це право комусь іншому. Хоча родичів у Варського залишилося мало: тітка та троюрідна сестра, котра й приглядала за спорудою. Усіх інших трагічно забрала недавня війна й через це він так переймався тим всим.

З виру спогадів мене витягнула поява коханого. Ілан зайшов на кухню, де я сиділа. Він наблизився й схилившись до мене, коротко поцілував. Я посміхнулася йому, повертаючись до тями.

З зусиллям прогнала з голови солодкі спогади й підвелася. Поки говорили збагнула: так занурилася у себе, що й не помітила, як залишки кашви в чашці вистигли, перетворившись у неприємну темно-коричневу масу. Довелося кинути напій.

 Вже розуміючи, що нічого не встигаю, вимила з чашки залишки кашви і поспішила у справах слідом за коханим. Починався новий день сповнений турбот і планів.

***

Настав ясний ранок короткого робочого дня. Вільдень видався погожим та безхмарним. Несса[1] світила так, наче бажала привітати підопічних Богині смерті з новим етапом життя. Як би іронічно то не було, та саме у такий день проходитиме весілля наших друзів. Тож м з Іланом квапилася збиратися на святкування. 

У полудень молодят мають проводжати до храму. Це роблять зазвичай найближчі родичі та свідки. Зустрінеться майбутнє подружжя біля дверей храму та разом зайдуть всередину. Й поки йтиме церемонія, свідкам бажано згуртувати зустрічальників. Серед других будемо й ми. Бо нам далі воріт краще не йти, а свідки мають чекати під самими дверима у дворі храму. Проте, це лише для Некроріанства[2]. В інших релігіях свідкам дозволено стояти у храмі недалеко від молодят і спостерігати за перебігом церемонії. Окрім іще культу Ллос[3], звісно ж. Як там проходять церемонії мало кому відомо й ця інформація не виходить назовні зі священних печер павучої королеви.