Розділ 9

Наступний тиждень розпочався спокійно. Ані зранку, ані на парах нічого незвичного не відбувалося. Я була у гарному гуморі, то ж не зважала на нудних викладачів. Змушуючи самописне перо занотовувати лекції, розмірковувала про особисте.

Намагалася збагнути вчинок Ілана й зрозуміти мотиви. Що він хотів тим сказати? Чи нічого не мав на меті? Взагалі, навіщо то все? Дивина та й годі… Та сушити тим мізки не збиралася. Навіщо шукати зайвий негатив? Краще насолоджуватимуся життям, доки маю таку можливість.

Поки проходили дві перші лекції та монотонне практичне заняття з основ цілительства, склала свої думки до купи. Механічно виконуючи завдання обміркувала ситуацію в особистому житті й вирішила не звертати уваги, а насолоджуватися можливостями побути разом та шукати способи провести вихідний на одинці з Іланом.

Поки з усамітненням не складалося. Ідей, щодо місць бракувало, і грошей на банальну оренду будинку не було. Та де їх взяти, незрозуміло. Заробленого підробітками на оренду будинку самотужки точно не вистачить. Та як бути, не збагну.

Від цих розмірковувань, мене, як завжди, відволікло заняття з історії магії. Давній ельф Ермель ле Холініель звично перетворив пару на обговорення вивченого у ліцеї та на перших курсах. Він вивів на дошку мапу й оголосив завдання.

- Згадаймо, як сформувалася Таринська Імперія. Що передувало створенню нашої держави?

Адепти зашелестіли, перешіптуючись. Ніхто не знав, з чого почати. Врешті, одна з білявок на другій парті про це спитала.

- Почніть із періоду після війн за території. Перехід від расових племен до більш конкретних формувань. – пояснив викладач.

Тоді встала відмінниця й відповіла:

- Раси зайняли найкомфортніші для себе території. Підібрали, так би мовити, умови життя під свої біологічні особливості.

- Так. І що з того вийшло.

- Поступово, утворилися протокраїни за расовим типом. – продовжила вона.

Під впливом викладача, мапа на дошці змінилася. Силует материка поплив. Перемалювалися кордони й позначки поселень.

- Добре. Що змусило раси об’єднатися? – продовжив розпитування ле Холініель.

Тут вже встав відповідати староста:

- Дві тисячі двісті років тому відбулася «війна кривавого місяця». Вампіри намагалися захопити континент, аби вільно полювати на інші раси.

- Близько. Та не зовсім так. – зазначив викладач і пояснив: - Вампірів суттєво побільшало й вони почали неконтрольовано полювати, випиваючи все більше й більше людей та ельфів, а іноді, навіть, дроу. Такі випадки зафіксовано в стародавніх документах. Через це, розпочалася боротьба проти вампірів. Їх намагалися загнати у темний кут континенту. Це і називається «війною кривавого місяця». А хто мені розповість про наслідки цих подій?

Один з адептів несміливо підвівся й мовив:

- Для того, щоб приборкати навалу нічних мисливців, себто, вампірів, постраждалі вирішили діяти спільно. Самотужки протокраїнам не вдавалося впоратися з кровопивцями, тож вони вирішили об’єднатися. Люди, ельфи та дроу, попросили підтримки у гномів. Вони жили в горі і їх то не дуже обходило, проте підгірний народ погодився допомогти зброєю та провіантом і трохи воїнів пішло підтримати інші раси. Народи створили коаліцію та спільними зусиллями витіснили вампірів за Армарильські гори. Так утворилася співдружність країн. Дроу і гноми почали контролювати гірські перевали та активно торгувати з іншими расами.

- Правильно. А що було далі? Чому ж Таррін не простягся на увесь континент?

Моя подруга Шейла Шон, яка була великою прихильницею маріонської культури зголосилася відповісти. Викладач кивнув, даючи їй слово, тож вона підвелася й розпочала:

- Дві тисячі років тому, почали формуватися зачатки маріонської культури. Життя на березі та островах суттєво відрізнялося від способу існування степових мешканців континенту. Та й південна частина Терранії найменше постраждала від нічних полювань вампірів. Через це, Маріонці почали віддалятися від мешканців континенту й скоро вирішили відокремитися від співдружності країн. Швидко утворилася імперія Маріон, котра об’єднала в собі прибережні зони та острови, що розкинулися поблизу нашого континенту. Попри це, Маріонці залишилися хорошими союзниками для співдружності.

- Правильно. – похвалив її ельф: - І що викликало зміни у співдружності країн і її подальший розвиток.

Один з хлопців виліз відповісти.

- Варшарі! – зло кинув він.

- Точніше адепте. – попросив лан Холініель.

- З’явилася нова секта, ем, себто релігія. Її фанатики, тобто, прихильники розпочали війну з адептами Триєдиного. Та швидко програли. Їх затисли між співдружністю та Імперією Маріон. Проте, вони не вгамовувалися. Збилися у племена й кочували чужими землями, час від часу влаштовуючи набіги на країни співдружності та на Марінські поселення. – важко добираючи слова розтлумачив адепт.

- Коли це відбулося?

- Тисячу сімсот років тому. – доповнив той свою відповідь.

- І, як співдружність з тим впоралася?

Хлопець продовжив:

- Тисячу шістсот років тому, змучені постійними набігами правителі країн співдружності зібрали нараду. Вони вирішили об’єднати зусилля проти спільної проблеми. Так Ельфи та люди об’єдналися в одну країну під назвою Тарін. Гноми та дроу залишилися їх союзниками.

- До чого це призвело?

- Спільними зусиллями, через сто років, їм вдалося витіснити кочівників на край степу. Там утворилася країна під назвою Варшарі.

- Добре. Що спричинило утворення нашої імперії?

Одна з дівчат вилізла відповідати:

- Тисячу двісті років тому, відбулася перша війна Варшарі та Таррінців. В результаті, до Таріна приєдналися гноми та дроу й утворилася Таррінська Імперія. А через п’ятдесят років, Варшарі розгромили. Землі імперії розділили на республіки, для більш комфортного внутрішнього управління. З урахуванням расових особливостей.