Глава 9.4 Пошуки правди, в осередку брехні.

Повідомлення:

∇ Доброго дня, Рассел Бенніфіт. Чи краще до вас псевдонімом звертатись?

∆ Не знаю, мені все одно. Ми вже давно співпрацюємо. Є нове мережеве завдання?

∇ Власне, так. Пам'ятаєте справу з Демном Реббітом?

∆ Звісно

∇ Є робота на мільйон. У наших рядах виявилася людина, що пов'язана з нею, і це можливість піймати цю невловиму особистість. Єдине - ні в якому разі не вбивайте її. Треба лише заманити, щоб Реббі вилізла з системи й проявила себе. Ліквідація даної, я навіть боюсь це назвати людиною, чи вже машиною, дасть нам можливості в майбутньому глобалізуватися. Поки вона руйнує наші файерволи, керує мережею з-під тіні - ми не такі сильні.

∆ Так, добре. Людина буде піймана. Ціль?

∇ Ти її впізнаєш, вона там одна така. Ми все зробимо максимально зручним для тебе.

Відеодосьє:

Хлопець, від першої особи, через командну строку прописував пастку довкола кубоїда, створюючи лазерні перепони. Наступний кадр: йому зателефонував куратор.

- Вона вже в шляху. Як там пастка?

- Вже майже закінчив.

- Добре, поспішайте.

Хлопець невиразним жестом руки звернув командну строку, сховавшись у пітьмі присів навпочіпки, дістав з нейроінтерфейсу пістолет. Чекав. Через годину в кімнаті з'явилася гарна струнка дівчина з рожевими пасмами волосся. Вона літала довкола лазерних перепон і ловила руками, наче невидимі об'єкти, поєднувала їх з собою, насвистувала пісеньку. По закінченню пастка її паралізувала, дівчина застигла в одному положенні.

- Ну що, піймалася дівчисько? Тепер ти моя, а точніше, моїх замовників. Ти граєш надзвичайно велику роль у корпоративних війнах, мала.

Дівчина дивилася на нього з переляканими очима, наче побачила привида. Він озирнувся, поряд нікого не було, подався вперед з темряви.

- Зрозуміло... я піймалася корпоратами...