Глава 6.1 Старий новий світ

.....

Вони вилетіли з квартири Вендетера не озираючись. Юна кахикала від нестачі свіжого повітря. Обтяжувало все те, що на вулиці душило пекуче сонце й смог від сміттєзвалища. Селі ж, намагалася стримувати блювотиння, яке то підступало по стравоходу до горлянки, то зникало розчинившись зі шлунковою кислотою. 

- ЯКОГО БІСА ВІДБУВАЄТЬСЯ?!-  Загорлала Юнона. - Як штучний шлунок може взагалі хотіти ригати?!

Селі ковтала слину й намагалася зафіксувати свій погляд на одній точці,  їй паморочило голову. 

- Як ти? Селі?

- Нормально, дай.. Трохи..

Юнона мовчки кивнула. Через хвилини три Селі підвелася:.

- Це якийсь кошмар, ні, я коротше пас. Дякую за проведений час, я піду додому, -невпевнено бовкнула Селі, після чого подалася геть. Юна її затримала: -СТІЙ.

- Га? 

- Ти не можеш так просто піти.

- Можу. Приховувати не стану навіть- так, я боюся. Тут відбувається жахастик на яву, я не можу, -сказала вона, після чого повернулася  й намагалася зробити крок,  але смикнулас. Кібернізована рука Юни тримала ту мертвою хваткою. Селі, звісно, розуміла, що та сильна,  але не уявляла, що на стільки.

- Як ти крізь пустелю повернешся без мене? 

- Знайду караван, з ним і піду. 

- у тебе грошей немає, вони за дарма свої тропи не покажуть.

- Якось.. Доберуся,- невпевнено сказала Селі. - Відпусти мене. 

- Не кажи тільки що це стадія заперечення головного героя? Ти ж не можеш піти, не з'ясувавши що відбувається. Ба більше, ЯК ТИ ПІСЛЯ ВСЬОГО СПОКІЙНО СПАТИМЕШ?!

Селі прокрутила в голові думки про перевернуту догори дном квартиру: "твоя правда, не спатиму, візьму зброю і чекатиму"- подумала вона.

- Одна? Проти всіх?  Ще кажеш що я навіжена?!

- Просто дай мені спокійно піти- сказала Селі, яка за коротку секунду інстинктивно повернулася до Юни й побачила над правим плечем, як у вікно квартири Вендетера влетів FPV дрон, що націлився прямо на них. Час, в цей момент, для Селі - неначе зупинився, морок пройшовся всім тілом і охопив свідомість масивними міцними лапами. Шалений переляк в її очах, миттєво зчитала Юна: -Трясця.

Вона з шаленою швидкістю розвернулася, відпустивши Селі; її руки вивернулися й з них пішов щільний водневий пар, який своїм потоком створював стіну між дроном, який розірвався та дівчинами. Юна вмить закрила собою Селі. Вибухова хвиля відкинула дівчину через дорогу, Юну впресувало до піску. Будинок одразу посипало, цеглова стіна летіла на голову та відкинула газом шрапнелі від цегли, вмить стіна обвалилася зовсім. Юна відскочила й згруповуючись руками злапала стіну, тим самим врятувавши собі життя. Вулиця, що потерпала від смогу, наповнилася піщаним пилом від поваленого будинку. 

- Трясця, якого біса?! -Лаялася Юнона, затуляючи червоні очі від пилу, який... - СЕЛІ !- Крикнула вона подрузі, що лежала через дорогу від тої. Відсмикнувшись від землі, Юнона побігла до неї, перевірила пульс- "жива". Запевнившись, що все відносно добре, дівчина підхопила на руки тіло, що ледь дихало, і потягла в більш безпечне місце.

Знайшовши підходяще місце, щоб сховати подругу, Юна вирушила вирішувати житлову проблему. Дівчинам все ще не було де переночувати, а в ситуації, яка склалася - необхідно треба було знайти ночліг і привести Селену до тями. Розпитавши місцевих, їй вдалося знайти чоловіка, який запропонував м'яко кажучи "не королівські умови", але за помірну ціну. Юнона зняла спальню на вечір в центрі Бриндізі, поклала Селі на ліжко й розтирала лоб. Вже вечоріло, коли та пробудилася зі страшенним болем у голові. Юна сиділа на стільці, навпроти Селі, й спала. В руках та тримала пістолет і, наче та свинка - хропіла, перериваючись час від часу на сопіння. 

Селі подивилася на свої руки, ноги - все у перев'язках. Вона стягнула бинт з руки: виднілися забої й порізи. Її тіло можна було описати як "п'ятдесят відтінків синього". Вся в порізах, але так,  вона вижила, вціліла.  У вікні виднілося темне нічне небо й вогники колишнього Італійського міста, від якого лишилися лишень поодинокі шматочки колишньої слави. Завдяки архітектурі, дивом вцілілої, частини міста. Стіна диму з цієї сторони не проглядалася, за горизонтом - Балкани. " В цю мить, здається що у людства залишилася хоч якась гідність називатися людством, головне не дивитися в іншу сторону", - подумала та. Селі спробувала поворухнутися,  але біль у кістках і по всьому тілу, охопив з новою силою. 

Юна, відчувши маленьке коливання повітря, через рух Селі - одразу прокинулася й зіскочила, вхопившись за пістолет і миттєво знімаючи його з запобіжника. 

- ВБ'Ю! - Гаркнула та. 

Селі ніяково застигла, тримаючись за ганчірку, якою закутувалася. Вираз обличчя Юни вмить змінився:

- Ти вижила! Нарешті! - Раділа та. - Як почуваєшся? 

- Гівняно. Все болить, руки-ноги забиті, в голові гудить, гірше себе тільки після мережі відчувала.

- Що, пролежні болять? - Віджартувалася Юна.

Селі промовчала.

- Та годі тобі, скажи.

- Тобі правда так цікаво? 

- Так.