3

Кора не спала другу ніч.
    У коридорах стало тихіше, ніж зазвичай. Навіть вентиляція працювала короткими паузами, ніби хтось стежив, щоб не створювати зайвого шуму.

На столі лежали звіти з аналізів — усі безрезультатні. Сіра речовина, знайдена в «Зоні-3», не піддавалася опису: не клітини, не спори, не метал. Хімічний склад змінювався після кожного вимірювання.

Кора взяла новий листок і записала:

«Матеріал живий. Не в агресії. Спостерігає».

За дверима тихо відкрився шлюз. Хейл зайшов без стуку.
— Ти знову не відпочивала, — сказав він.
— Я не можу спати… Треба дізнатись, що це таке?

Він поставив перед нею контейнер із маркуванням «СЕКТОР-7».
— Це знайшли біля резервного шлюзу. Краще, щоб ти подивилась сама.

Усередині — уламок металу, схожий на частину труби. Поверхня покрита тим самим сірим нальотом.
    Кора провела сканування.
— Ті ж параметри. Тільки тепер — стабільніші.

— Що це означає? — запитав Хейл.
— Що воно росте. І пристосовується.

* * *

На технічному рівні Ян і ще двоє інженерів перевіряли системи охолодження.
— Нічого дивного, — буркнув один з них. — Температура в нормі.
    Ян підняв датчик. Стрілка здригнулась.
— Зачекай. Є зміна тиску.
— Звідки?
— З шахти вентиляції.

Він відкрутив решітку. Усередині — темний тунель, на стінках блиск.
— Ліхтар.

Світло відбилось від поверхні, і Ян побачив глибокий слід, ніби хтось провів рукою вздовж стінки.
— Тут воно було, — сказав він тихо. — Пройшло через шахту.

У цей момент лампа на секунду згасла. Коли світло повернулося, решітка знову була на місці.
— Ти це бачив? — прошепотів технік.
— Так, — відповів Ян. — І не треба говорити про це голосно.

* * *

Слоун зібрав нараду.
     На екрані з’явилась карта комплексу, червоними точками відмічали місця з фіксованими аномаліями.

— «Зона-3», «Сектор-7», «Бета-4» і тепер — шахти. Воно рухається всередині станції.

— Або станція рухається під ним, — сказала Кора. — Ми не знаємо, хто кому заважає.

Слоун зробив паузу.
— Питання інше. Чому воно не нападає?
    Хейл відповів першим:
— Йому не потрібно. Воно досліджує.

Слоун подивився на Кору.
— Ти згодна?
— Так. Воно поводиться, як спостерігач. Можливо, це форма розвідки.

— А якщо ні? — запитав Слоун. — Якщо це підготовка?

Кора нічого не відповіла.

* * *

Третя зміна. Світло у коридорах стало тьмяним. Один із охоронців не повернувся після перевірки складу. Його знайшли за півгодини. Тіло лежало біля металевих дверей, обличчям униз.
     Ніяких слідів насилля, тільки біла шкіра, ніби з нього вийшло все тепло.

— Судоми? — спитав Ян.
— Ні, — відповіла Кора. — Нервова система спустошена. Це не напад. Це... контакт.

Вона обережно торкнулася комірця — на тканині залишився сірий відбиток.

— Він був поруч, — сказала вона. — Дуже близько.

Хейл відступив і вимкнув ліхтар.
— Не треба світла, — додав він. — Воно притягує.

* * *

У центрі зв’язку працював архівний відділ.
    Старі логи з «Каллісто-9» передавались на основний сервер ISA.
    Кора переглядала відео, рядок за рядком.

    На одному з записів камера показала лабораторію, де капітан Дрейк тримав у руках пробірку. Усередині — рухлива темна маса.
— Біологічна форма, — говорив він у мікрофон. — Вона реагує на тиск і зміну світла. Зберігає структуру навіть без живильного середовища.

    Далі зображення зникло. Залишилось тільки одне слово в субтитрах: REVEN / РЕВЕН.

Кора натиснула паузу.
— Отже, вони вже знали.

Хейл стояв поруч.
— І не повідомили…