Розділ 26. “Я не плачу. Це алергія на фатин.”

— Сестро, ми йдемо не на війну.

— А шкода. Там хоча б не доводиться міряти сукні.

— Катю…

— Добре, добре. Я слухняна наречена. Покажіть мені ці ваші рюшечки.

Я стояла посеред білого, надто блискучого салону з надто усміхненими консультантками і надто романтичними піснями у фоні.
Це мало б мене бісити.
Але Валя тримала телефон у руках і поглядом просила: “Дай мені хоча б один момент, де ти не жартуєш”.

— Ладно. Давай. Перетворюй мене на хмару з мережива.

Сукні змінювались одна за одною.
Одна — занадто “принцеса”.
Інша — “ніби торт”.
Ще одна — “наче я готуюсь до першого причастя”.

Поки не з’явилась вона.

Сукня.
Ні блиску, ні пафосу.
Сатин. Відкрита спина. Чисті лінії.
Сукня для жінки, яка знає, хто вона. І кого вона обирає.

Я вийшла з примірочної.
Валя завмерла.
Консультантка щось промовила про “вона створена для вас”.

Я подивилась у дзеркало.
І…

— Чорт…

— Що? — Валя одразу підскочила.

— Я… плачу?

— О Боже. Це зафіксовано. Катя Єжова пустила сльозу.

— Всього одну!

— Ціную кожну.

Я вдихнула. Видихнула.
І тут двері салону відчинились.
З дзвіночком.
І…

— Єлисей?! — Валя мало не впустила телефон.

— Ти що тут робиш?! — я спробувала сховатися за фіранкою.

— Я… чекав тебе у машині. Але не витримав. Хотів побачити.

— Це погана прикмета, — пробурмотіла я, притискаючи край фати до обличчя.

— Мені начхати на прикмети. Я… не міг не побачити тебе. Не сьогодні.

Він наблизився.
Я стояла — у сукні. Без захисту.
А він — у костюмі, з тим самим поглядом. Теплим. Сильним.
Таким, ніби я — вже його дім.

— Я не мала плакати. Це ж просто тканина…

— Це не тканина, — прошепотів він, — це ти. Та, якою я тебе бачу завжди.

Я дивилась на нього.
І прикмети здавались смішними.
Бо я вже знала: ніяка прикмета не зламає того, що між нами.

— Я не хочу чекати до весілля, щоб побачити тебе щасливою.

— А якщо це зіпсує нам щось?

— Катю. Ми почали з туалету нічного клубу. Все, що далі — тільки вгору.

Я засміялась крізь сльози.
І дозволила йому торкнутись моєї руки.

— Ну, вітаю. — Валя підняла телефон. — Це найкрасивіше порушення весільної традиції, яке я тільки бачила.

📱TikTok: @valyezhovaa
🎥 Катя в сукні, Єлисей цілує її руку, підпис: “Ця сукня вже побачила нареченого. Але, чесно? Йому пофіг. Він просто закоханий.”

**

І знаєш що?
Це вже не було страшно.
Це було…
реально.