Розділ 12. Це не офіційно. Це — для тебе.

— Одягни щось зручне. І не став запитань, — сказав Єлисей, коли я тільки зайшла на кухню.

— Якщо ти мене викрадаєш — попереджаю: я важка, цинічна і не мовчу в багажнику.

— Добре. Тоді замість багажника — переднє сидіння. І каву в дорогу.

**

Через годину я сиділа в його машині.
У світлих джинсах, толстовці й зібраним волоссям. Без макіяжу. Без суєти.
Вперше за довгий час — просто я. І, чомусь, це було лячніше, ніж вечір у дорогому ресторані.

— Куди ми їдемо? — спитала я.

— Якщо скажу — втратимо ефект сюрпризу.

— А ти любиш сюрпризи?

— Тільки коли вони пахнуть тобою і не мають прес-релізу.

**

За містом — тиша.
Поле. Небо. Дорога.
А потім — невелике озеро. Старий пірс. І плед, розстелений під деревом.

— Серйозно? — я озирнулась на нього. — Ти викликав із себе свого внутрішнього романтика?

— Тільки для дуже вибагливих жінок, які заслуговують відпочити від ролей.

— А тут буде хтось, хто заслужив?

Він підняв брову.

— Якщо не зіпсує все сарказмом — можливо.

Ми сіли. Він витягнув термос, сендвічі, які сам зробив (!!!), і навіть шоколад.

— Шоколад, Єлисей? Ти або хочеш мене спокусити, або зробити з мене діабетика.

— Я просто згадав, що на першій вечері ти вибрала саме цей смак із усього десертного меню.

— Ти запам’ятав?

— Ти думаєш, я не помічаю важливих речей? Катю, я тебе побачив задовго до того, як доторкнувся.

Тиша. Справжня. Гарна.

— Тут добре, — сказала я.

— Тому й привіз. Щоб ти могла дихати. Без напруги. Без батьків. Без твоїх стін.

— У мене немає стін.

— Ні, звісно. Тільки пара бетонних фортів із кулеметами.

Я засміялась. І вперше не втекла від тиші після жарту.
Він просто дивився. Не тиснув. Не ліз у душу. Але був там — поруч. Постійний. Теплий.

— Можна я тебе щось попрошу? — спитав.

— Хм?

— Можеш сьогодні не думати про завтра? Не про “що це значить”. Не про заручини. Просто бути тут.

— Ти хочеш неможливого.

— Я хочу тебе. Це вже і так диво.

Ми сиділи ще годину.
Я сміялась. Він розповідав, як у дитинстві ледь не підпалив школу. Я — як одного разу спробувала зняти серію для TikTok, і впала в ставок.

І в якийсь момент я зрозуміла — я не чекаю, коли це закінчиться.
Я просто живу. Поруч із ним. І мені добре. Без планів. Без страху.