Розділ 6. Пари з пекла, коктейлі з льодом

Ми повернулись додому пізно ввечері.
Я мовчки скинула туфлі в коридорі, як два трофеї після війни.
Ідеальна зачіска трималась на останніх залишках гідності. Губи — втомлені від фальшивої посмішки. А очі...
Очі просили текіли.

— Ти вижила, — повідомила Валя, заходячи до моєї кімнати без стуку, як завжди. — Я вражена. Втім, не настільки, як твої груди в цій сукні. Дай мені посилання, я хочу таку ж, для суто гуманітарних цілей.

Я кинулась на ліжко обличчям вниз. Вдруге за цей тиждень.

— Я героїня. Я жертва. Я ідеально імітувала щасливу наречену.

— А він — ідеально імітував чоловіка, що не хоче тебе прямо зараз затягти під стіл.

Я підняла голову, криво посміхаючись.

— Ти все бачила, так?

— Сонце, я фіксувала. Якщо я правильно розумію градус ваших поглядів, то ти або зламаєш йому щелепу, або стрибнеш на нього, як тигриця в шлюбному сезоні.

Я голосно зітхнула.

— Я не планую з ним спати.

— Ага. Запиши це на лобі. А потім сфотографуй, коли будеш в його ліжку.

— ВАЛЯ!

— Що?! Я ставлю на те, що ви переспите ще до весілля. І не раз. Я б навіть ставки відкрила. У мене вже двоє підписників в директі питають: «а вони точно ще не разом?»

Я повернулась на спину.

— Треба щось міцніше, ніж це вино для пенсіонерок. І музику. Танці. Тілом трясти, не мозком.

— Свята Катя хоче випити? Дочекайтесь! — Валя витягнула телефон. — Записую для нащадків.

— Я серйозно. Хочу в клуб. Або хоча б бар. Поганих рішень. Хороших коктейлів. Де я не «донька Єжова», не «наречена Макарова», а просто…

— …Катя з шортами і вогнем у дупі?

— Саме так.

— Чудово. Дай 10 хвилин. Перевірю, чи “Nebula” сьогодні відкритий, зроблю smoky-eyes і візьму з собою твою гідність — вона ще десь тут валялась, під ліжком.

— Візьми її у контейнері. Може, не зіпсується до ранку.

За пів години Катя і Валя вже на виході: одна — в чорному, з блискучими сережками і поглядом "я не твоя, навіть не мрій", друга — з телефоном і внутрішньою готовністю фіксувати драму, як подію національного масштабу.