Розділ 4. Моє весілля і моє поховання — в одному флаконі

Моє обличчя було в подушці.
Фізично. Повністю.
Прямо носом у центр — туди, де ще вчора я розливала парфуми і кричала в телефон на кур’єра за запізнений лак для нігтів.
Сьогодні ж я кричала внутрішньо. Гучно. Безслідно. Болісно.

“Я заручена з чоловіком, якого трахнула в клубному туалеті. Ніхто не повинен про це дізнатись. А особливо…”

— Ти ШО?! — гримнуло за спиною.

...Валя.

Я не підводила голови.
Відчувала, як вона вже стоїть позаду, з телефоном у руці, з очима, що світяться як новорічна гірлянда, і з планами, які точно включають TikTok і сльози старшої сестри.

— Скажи мені ще раз, будь ласка. Але повільно. Бо, здається, мій мозок завис, як Wi-Fi у підвалі.

— Я. Заручена. З Єлисеєм. Макаровим, — буркнула я в подушку.

— Це він той темний сексуальний незнайомець, що приніс тобі провал у пам’яті й невідомий оргазм?

— Я не пам’ятаю, був там оргазм чи ні.

— Значить, був, — пожартувала вона.

— ВАЛЯ.

— Ну що?! Це ж… ох, Боже, це ж мій улюблений серіал у реальному житті! Можна я зроблю трейлер?

Я рвучко підняла голову.
Волосся — як у скаженої левиці. Очі — як у тої, що бачила Бога, і він був у костюмі тричі зшитому на замовлення.

— Це серйозно.

— Саме тому це так весело, — відповіла вона, плюхаючись на край мого ліжка. — Ти ж завжди казала, що стосунки — це болото. А тепер — БАЦ! — і ти не просто у стосунках. Ти у заручинах. З чоловіком, з яким займалась сексом БЕЗ ІМЕН.

— Якщо ще раз скажеш слово “секс” — я зітру всі твої чернетки з TikTok.

— Ну тоді я просто подумаю це слово.
Секс. Секс. Секс. Секс. Єлисей. Секс.

Я закотила очі.

— Це все через тата. Йому все одно, кого я люблю. Головне — щоб Excel зійшовся.

Валя різко перестала сміятись.

— Але… ти ж не любиш його?

Я мовчала.
Дивилась у стелю.
У ту саму, з якої капав дощ два місяці тому. Тепер капала істерика.

— Катю?

— Я… не знаю.

— Ти що, серйозно?!

— Ні! Я просто... Він дивиться на мене так, ніби знає, скільки в мене родимок. І, чорт забирай, він справді знає. І взагалі, він пахне дорогою кавою і чоловічою катастрофою.

Валя встала.

— Добре. Мені треба п’ять хвилин. Зробити собі чай, зібрати думки, прикинути, який фільтр підійде для весільного контенту… і придумати тобі стратегію виживання.

— Це не Instagram, Валю. Це моє життя.

— Все життя — це сторіс. Просто не всі його викладають.

Я кинула подушку їй у спину. Вона тільки реготнула.

— Але, між іншим, — сказала вона, вже стоячи в дверях. — Якщо ти все ж надумаєш із ним переспати ще раз — будь ласка, попередь мене. Я поставлю біля дверей цукерки. Типу «дякую, що зробили цю історію ще цікавішою».

І знаєш що?
Я навіть не виключаю такого розвитку подій…