Практичні додатки

Практика 1. Як зробити так, щоб техніка не виходила з ладу

Ви, мабуть, чули про "предмети сили", так? Це речі, які можна наділити певною енергією, щоб вони працювали в гармонії з вами. Якщо предмет для вас нейтральний, він не отримує вашого заряду і стає "чужим" у вашому полі.

Щоб техніка не ламалася, потрібно її наповнити тим самим зарядом, яким володієте ви. Це може мати вигляд смішним, але насправді це реальна квантова фізика. Почніть говорити з предметами. Наприклад, якщо у вас є ноутбук, поговоріть з ним: "Мій лапочка, мій дорогий". Дайте йому ім'я — нехай це буде, наприклад, "Богданчик" або "Зайчику". І коли ви почнете до нього так звертатися, він перестане ламатися.

Це виглядає дивно з боку, але це не обов'язково потрібно робити вголос. Головне — не відчувати себе ніяково. Якщо ви серйозно ставитеся до цього, предмет починає "відповідати" і працювати краще. Можливо, він буде іноді "капризувати", але загалом все буде гаразд. Я, наприклад, коли мій комп'ютер починає зависати, кажу йому: "Ну що ти, малий, перезавантажмось". Іноді він не бачить деяких програм, але я кажу: "Давай я тебе перезавантажу і все буде добре". І він дійсно починає працювати.

Я розумію, що це виглядає, як щось смішне, але в мене стаціонарний комп'ютер працює з 2007 року! Зараз вже 17 років, як цей "дідусь" все ще в строю. Хоча, зазвичай, такі речі живуть 3-5 років максимум.

Якщо ви купуєте нову техніку — привітайте її, дайте їй ім'я. Наприклад, назвіть нову пральну машину "Зоряночка". Звертайся до неї, коли завантажуєш білизну: "Зоряночка, поперімо разом!". Коли почнете це робити, побачите, як предмети реагують на вас.

Це може звучати наївно, але якщо ви підійдете до цього серйозно, техніка перестане виходити з ладу. Я, наприклад, розмовляю навіть зі своєю машиною. Вона мені служить вже стільки років, хоча в інших випадках її вже давно потрібно було б ремонтувати. Вона навіть дає підказки — коли щось починає моргати чи сигналити, це її спосіб привернути до себе увагу.

Якщо ми налаштуємо свої вібрації на спілкування з предметами, то зможемо навіть "чути", як вони нам відповідають. Іноді техніка просто потребує уваги і якщо ми правильно взаємодіємо з нею, все буде добре.

Не називайте машину або інші предмети іменами у присутності інших. Це інтимний процес, особиста справа між вами та предметом. Якщо називати предмет вголос чи ділитися цим з іншими, ви можете порушити енергетику, яка пов’язана з ним. Магія полягає у тому, що предмет заряджається вашим особистим зарядом. Це не слід обговорювати з іншими — це ваша особиста таємниця. Спробуйте це і пізніше ви самі переконаєтесь, як це працює. Оберіть кілька речей, які вам важливі і дайте їм імена та персоніфікуйте їх.

Недооцінювати себе як творця — це помилка. Ви якоюсь мірою для цих предметів — як боги. І на квантовому рівні це стає реальністю. Коли ви додаєте їм імена, ви надаєте їм життя.

Практика 2. Вплив на думки інших

Щодо практики впливу на думки інших: найпоширеніша помилка — це коли ви намагаєтесь нав'язати свою думку іншій людині, порушуючи її волю. Правильний підхід полягає у тому, щоб не нав'язувати, а транслювати думку. Чому іноді ваші ідеї хтось висловлює, хоча ви їх не передавали? Тому що ви транслюєте їх. Ви створюєте поле навколо себе і люди, які потрапляють у це поле, можуть почати "зчитувати" фрагменти вашої думки.

Наприклад, я можу жити якоюсь ідеєю, втілювати її у життя і інші можуть підсвідомо це зчитувати, навіть не усвідомлюючи цього. Вони не отримають всю ідею повністю, але певні фрагменти можуть відтворити. Це відбувається тому, що ми перебуваємо на одній частоті.

Однак, щоб думка була зчитана, її потрібно утримувати. Це практика. Ви повинні усвідомлювати свої думки, не просто думати, як людина, яка говорить про те, що бачить, а усвідомлювати кожну думку, яку ви хочете транслювати. Тоді люди, які налаштовані на ваші біоритми, зможуть їх зчитувати.

Це працює, коли відбувається збіг "кодів" мислення між вами та іншими. Якщо код мислення не збігається, нічого не відбудеться — ви пройдете повз одне одного, як дві планети. Але якщо є відповідність, думки можуть бути зчитані, як нейрони, що "запалюються".

Якщо ви намагаєтеся нав'язати думку силоміць, це викличе захисну реакцію у людини і вона просто відштовхне вашу думку. Тому важливо не тиснути, а транслювати думку м'яко і природно.

Наступний експеримент не завжди дається одразу, але варто спробувати. Зазвичай, у середньої людини радіус енергетичного поля складає близько пʼяти метрів. Якщо ви перебуваєте у цьому радіусі, то можете просто подумати про щось і уявити це. Наприклад, ви хочете чашку кави. Ви уявляєте цю чашку і візуалізуєте, що було б добре її отримати. Це схоже на практику з парковками, яку я часто застосовую. Я створюю думку про вільне паркомісце, де хочу припаркуватися. І в 90% випадків це вдається. Але я помітив, що цей процес потрібно робити заздалегідь, враховуючи фактор часу.

Коли ви тільки почнете практикувати, вам може здаватися, що результат приходить із затримкою. Наприклад, ви сьогодні хочете кави, але, можливо, вам принесуть її завтра чи навіть через кілька днів. Це може бути несподівано, але не варто цьому дивуватися. Секрет у тому, що час між вашим уявленням і отриманням результату буде скорочуватися з практикою.

Це працює і з іншими ситуаціями. Наприклад, з "зеленою хвилею" на дорогах. Якщо ви хочете уникнути заторів, потрібно заздалегідь візуалізувати, що ви рухаєтеся легко, без зупинок. Але враховуйте фактори, як-от аварії чи специфічні умови на дорозі. Найкраще практикувати це ще до того, як ви сядете в машину. Візуалізуйте свій шлях зранку, коли п'єте каву і уявляйте, як ви легко дістанетеся місця призначення.

Навіть якщо не все вдасться одразу, не розчаровуйтесь. Продовжуйте експериментувати і ви почнете помічати, як ваші думки починають впливати на реальність. Можливо, ви знайдете альтернативний шлях, побачите, як хтось об'їжджає затор і поїдете за ним, минаючи перешкоди.