Передмова

Я розповідатиму у цій книзі про те, з чим доведеться зіткнутися відьмі і які кроки потрібно зробити. Насамперед слід зазначити одну річ: немає поняття послідовного розвитку. Тобто, не так, що спочатку зробили одне за інструкцією, потім інше і так дійшли до дев'ятого кроку. Це помилка – вважати, що відьма розвивається крок за кроком: перший, другий, третій, четвертий, п'ятий, шостий, або навіть дванадцятий.

Зміни або процеси, пробудження відьми, відбуваються одночасно. Просто деякі процеси протікають повільніше, а інші – активніше, але розвиток відбувається паралельно. Не можна сказати, що ми діємо послідовно – ми їх розглядаємо послідовно, але вони не є такими насправді, бо все відбувається одночасно. І в цьому є сенс, але також і складність, оскільки той, хто стає на шлях магії, – маг чи відьма (до речі, можете називати мене також відьмою, хоча, зважаючи на мою стать, я скоріше відьмак) – суть від цього не змінюється, оскільки гендерне сприйняття переходить в андрогінне, тобто стосується лише фізичної оболонки. Ми також говоритимемо про гендерність, можливо не у цій книзі, але в майбутній торкнемося цього детальніше.

Основна ідея та суть змін, які мають відбутися з відьмою, – це внутрішні трансформації, що відображаються на зовнішньому рівні. Всі кроки, які відбуваються, починаються зсередини. Річ у тому, що ці внутрішні зміни природно відображаються на зовнішньому світі.

Іноді це може викликати стан рівноваги, або ж навпаки – вводити в хаос сприйняття і нерозуміння того, що відбувається. Людина може відчувати: 'Що зі мною трапилося? Раніше все було нормально, а тепер щось відбувається і я не розумію, що це.' Найцікавіше в тому, що ці зміни не обов'язково починаються саме з моменту, коли ви почали навчання. Коли я розповідатиму про кроки, ви побачите, що ці зміни відбувалися з вами і раніше. Просто ви не звертали на них уваги, вважаючи себе звичайними людьми. Але насправді ці зміни вже давно виводили вас з категорії “звичайних'”.

Це не означає, що ви обрані або відокремлені від інших, що вам потрібно йти в якесь поле чи вступати в якусь секту. Ні, ви відьма від народження. Причому не тому, що це передається по роду – наприклад, якщо ваша бабуся була відьмою і передала свої знання. Хоча, безумовно, передачу родового досвіду і ДНК не можна ігнорувати. Дух вибирає такі молекули ДНК, які максимально близькі до вашого майбутнього втілення. Але відьма стає відьмою не через свій рід, а тому, що накопичила багатотисячний досвід попередніх життів. Проте ці минулі втілення для нас зазвичай приховані, тому що тіло, яке тільки народилося, не має пам'яті про минулі життя. Ця пам'ять є всередині нас і ми її відновлюємо поступово, витягаючи на поверхню знання та спогади про минулі втілення.

Пригадайте своє дитинство. Згадайте, як до вас ставилися в дитячому садку або в школі. Ви завжди відчували себе аутсайдером, вас не могли прийняти такими, якими ви були насправді. Постійно відчували тиск або вас намагалися виключити з соціуму. Або ж, навпаки, ви ставали лідером серед однолітків. Але насправді вам цього не хотілося. Чому? Тому що з самого дитинства ваша природа була іншою. Якщо ви згадаєте…

Важливі ознаки

Ви завжди були одиначками. Вам більше подобалося бути наодинці, і це приносило вам більше задоволення, ніж перебування в компанії. Можливо, ви проводили час із книжками або просто насолоджувалися самотністю. Лише вплив соціуму змушував вас брати участь у різних компаніях, щоб не відриватися від колективу. Але якщо заглянути глибше у своє серце, ви не мали справжнього бажання бути частиною постійних тусовок. Щоб витягнути вас на якусь подію, потрібен був дуже вагомий аргумент. Навіть тоді, ви все одно намагалися знайти можливість усамітнитися, навіть на самій тусовці. 

Можна навести ще багато інших ознак, але я не хочу перелічувати всі, тому що кожен із вас має свої індивідуальні риси. Однак, попри це, усі ці ознаки мають спільний знаменник: ви завжди вирізнялися серед однолітків. І це було не обов'язково через яскравий макіяж або одяг. Ви, на перший погляд, могли виглядати звичайно, але щось у вас завжди привертало увагу. Люди не знали, як поводитися поруч із вами. Їх, можна сказати, розривало на частини через ваш вплив. І я вже мовчу про ваш гострий розум. Ви буквально зчитували інформацію, відчували брехню і за свою правду отримували удар по голові все своє дитинство – і в школі також.

Ви правдолюбці. Ви не могли терпіти брехні, були дуже довірливими. Людям вдавалося обвести вас навколо пальця, але коли ви дізнавалися правду, це завершувалося для них не дуже добре. Ви могли не бити людину в прямому сенсі, але щось дивне траплялося: вона могла щось зламати або у неї виникали проблеми.

Я можу продовжувати перераховувати ці моменти і кожен із вас може знайти свої особисті риси. Але головне, що всі ці ознаки вказують на одне: ви були “помічені” своїм відьмівством від самого початку. Ви не можете це заперечувати, хоча й можливо ще не прийняли цього повністю. На додаток, я можу сказати, що у вас, напевно, були серйозні думки або навіть спроби самогубства, оскільки ви вважали, що ви “не такі”, вас не приймає суспільство і ви нікому не потрібні – ні батькам, ні одноліткам. І ви вдавалися питанням: “Навіщо я взагалі народився, якщо ніхто мене не любить і не потребує?”

Ми часто не хочемо повертатися до цих спогадів, бо це неприємні моменти. Але тепер, коли ми дивимося на них з іншого боку, починаємо бачити їх по-іншому. І що це означає? Це говорить про дуже важливу річ: шлях був визначений наперед. І чим більше ви цьому пручалися, тим складнішою та болючішою ставала ваша дорога. Були моменти перед тим, як ви прийняли себе, як відьму, коли здавалося, що все руйнується. Або ж ви відчували, що внутрішньо зайшли в глухий кут: ніби все є – і сім'я, і діти, і будинок, і благополуччя, але все це не приносить задоволення. Всередині вас все рветься, відчуття порожнечі і ви ніби опиняєтеся у темній кімнаті, де хочеться битися головою об стіну. І тут приходить питання: “Дивно, у мене є все, що потрібно, чому ж я відчуваю себе такою нещасною?”