Розділ 36

- Пустеля Амарія, - задоволено закусив губу Занкус Аім, їдучи величезним автобусом який ми взяли на прокат, точніше він, тому що моїх грошей в апріорі немає. Все що, ми вчора заробили з Елізабет пішло на оплату розхідних матеріалів. - Хоча й тут доволі спекотно, але море яке омиває пустелю чарівне та дуже тепле. Є легенда, що це те місце де Хаос зачаївся зі своєю фавориткою. 

Я сиділа поруч нього, за нами були студенти. На мій подив у них навіть настрій був. Можливо це поява демона так впливає? Та мене досі мучить питання чому в академії демони? Я б могла це запитати у Занкуса наодинці, але знаючи демонів, він би сприйняв мою цікавість  двозначно. Я себе заспокоювала тим, що якщо йому довіряє ректор, то й і я можу.

- А як її звали? - запитала студентка Нокс, винятково романтична особа, як я помітила. 

- Діана, - промовив демон та моє серце на мить зупинилось. Я памʼятала це імʼя зі сну. Невже я бачила життя фаворитки Хаосу? - В її честь доречі названо озеро біля нашої академії. 

- А, що з нею сталось? - в розмову включилась монарша особа Кетрін Трейсі. 

- Трагічна Доля, - мовив він дивлячись на дорогу. - Вона була вбита через Хаоса у доволі молодому віці. 

Тема творців мене ніколи не бентежила. Але опинившись в академії я зрозуміла наскільки цікаві ці легенди. 

- Чому? - прикрила рот руками Олівія. 

- Вона єдина хто міг володіти мечем сили трьох, Доля та Смерть вирішили, що краще їй померти, щоб Хаос не зміг використати проти них могутню зброю. 

- А де цей меч зараз? - запитала вже я. І меч цей памʼятала зі снів. Тільки не в руках Діани, а в руках зовсім іншої дівчини - Єви. 

- Був у Єви, - коли він це промовив, я заклякла. Мій сон зовсім не плід уяви, а легенда, яку я навіть не знала. - Це було майже двісті років тому. 

В кінці столітньої війни, - зрозуміла я. Можливо вірячи легенді це і є та хитрість на яку Хаос піддався, щоб затриматись в нашому світі, але як? 

- Де зараз цей меч? - запитав хтось з братів Тонкан. Голоси в них занадто схожі та розрізнити сидячи до них задом не змогла. 

Тепер я розумію, чому студенти так оживились, коли дізнались, що їдемо з викладачем Аім. Він дійсно розповідає цікаві легенди.

- Вам би це краще у викладачки Картер запитати, памʼятаю вона писала десертацію на цю тему, - демон згадав Хелену. Я й не знала, що у викладачки є наукова ступінь. Все ж цікаві викладачі зі мною працюють. 

- А хто така ця Єва? - в розмову долучився Георг Колвіл. 

- Реєнкарнація фаворитки Хаоса, - пояснив Занкус та зненацька перевів погляд на мене. 

- Реєнкарнація існує? - нахмурився Ян Теренс. 

- О, так хлопче, переродження душі це дивовижна річ, повір я бачив на власні очі, - він знову повернувся на дорогу. 

В мене підкралися занадто похмурі думки і я сподівалась їх скоріше розвіяти. 

- А скільки вам років? - трохи не тактовно запитав Георг Колвіл. 

- Триста в тому році виповнилось, - мовив він усміхаючись. 

Ззаду почулись здивовані вигуки. 

- Ви бачили столітню війну? - назріло в мене питання. Може я в легендах не сильна, але ж в історії то гарно обізнана. 

- Я був один з її затійників, - на його словах я зглитнула. Чи не помилилась я сліпо вірячи ректорові?

- Не хвилюйтесь, викладачко Бенет, - поплескала мене по плечі Ліліана Нокс, відчувши мою збентеженість. - Викладач Аім відмовився від своїх демонських сил, завдяки цьому та його широкому досвіду, викладач і працює з нами. 

- Ну навіщо ти виклала усі секрети, - награно-образливо зиркнув Занкус у дзеркало заднього виду на світлу магиню. - Я хотів ще помилуватись зляканим лицем вашої наставниці. 

- Гарні у вас жарти, - фиркнула до нього. 

- Мене часто називають дотепним, - підмигнув він, відповівши на мою іронію. - Та Ліліана права, напів демони мають право існувати серед людей, доки не використовують сил Хаосу на зло людству.

Зізнатись такого я не знала.

- Але це не залишає того факту, що ви можете в будь який момент їх використати, - кинула на нього прискіпливий погляд. 

- Не зовсім, - зненацька він відсунув край жовтої мантії, де виднілось тату. Коло з чіткими лініями, які перетенилась та утворювали геометричні фігури. - Нас клеймують обмежувачами, настільки сильними, що зламати їх не можливо, принаймні за мої віки нікому це не вдавалось.

Точно таке я бачила тату у Майкла. Хто він? Та чому на ньому обмежувачі?

- То виходить ви жили коли й та Єва, про яку ви розповідали? - вирішила скористатись паузою та повернути тему у цікаве русло Кетрін. 

- Не просто жив, я її особисто знав, - пересмикнув він бровами згадуючи дівчину та прикрив оголену частину. 

- Як вона виглядала? - запитала, щоб ствердитись у своїх здогадках. Все одно питання, чому демон працює в академії знято. 

- Красуня, - протягнув Занкус. - Смаглява шкіра, соковиті пухкі губи та темно блакитні очі, - він знову перевів погляд на мене. - Чимось схожі на очі вашої наставниці.