Розділ 35

— В єдиний вихідний їхати Хаос знає куди? — обурився Теренс, щойно я на позакласному занятті оголосила, що цієї неділі ми вирушаємо до загубленого міста.

— Тільки з вами? — з досадою запитала Кетрін Трейсі. Дівчина з довгим каре попільного кольору, пухкими губами та блідою шкірою. Позашлюбна донька короля, вона поводилася так, ніби вже носить корону, хоча чудово знала, що трон їй не світить. За моїми спостереженнями, це була найкраща подруга Олівії. Кетрін не була сильною магинею, на відміну від свого брата Деймонда, якого відверто зневажала.

— Викладач Аім також буде, — відповіла я.

— Викладач Аім? — лукаво всміхнулася Олівія. — О, тоді буде цікаво.

— Я цього так не залишу! — фиркнув Теренс. — Мої батьки про це дізнаються!

— Буду вельми рада з ними познайомитися, — посміхнулася я у відповідь. Ще сьогодні вранці я просила ректора викликати батьків Теренса — залишати безкарним те, що він накоїв, я не збиралася. Підозрювала, що батько знає про махінації сина й прикриває його, але я мала переконатися в цьому особисто.

Вечір я планувала провести з Елізабет. Дівчина зателефонувала й повідомила, що зілля закінчилися. Бізнес у травниці йшов угору, що мене неабияк тішило. Вона запропонувала переночувати в неї, і я, взявши дозвіл у ректораті, охоче погодилася.

На парковці я махнула рукою колегам та цілителю Тукроксу, які щось жваво обговорювали. Не було лише Джини та Роберта — мабуть, знову проводили вихідні разом. Мені було цікаво, про що вони теревенять, але там були Майкл, Занкус та Говард. Чи варто пояснювати, чому я не підійшла?

Двигун приємно загудів. Вивернувши кермо, я натиснула на газ і озирнулася, щоб виїхати заднім ходом.

Бах!

Права частина мого бампера добряче вгатилася в сусідню машину.

— Заради Хаосу... — я повільно повернула голову й зрозуміла, що влипла по самі вуха.

Чорний матовий автомобіль. Більше мені нічого не треба було знати. Свята Смерть, забери мене швидше, ніж з’явиться Майкл!

Стук-стук.

Руки миттєво похололи й спітніли. Боковим зором я побачила бойового мага, який жестом наказав опустити вікно. Як він встиг так швидко підійти?

Стук-стук! — тепер уже наполегливіше.

Ну ось і час розплати. Недарма мене назвали Карою. Повільно опустивши скло, я нервово вчепилася в кермо.

— Викладачко Каро, щоб виїхати з парковки, спочатку здають назад, а вже потім вивертають кермо, — процідив крізь зуби Майкл. Я опустила очі. — Виходьте, — він нахилився до вікна, і я почула, як заскрипіли його зуби.

Я лише похитала головою, вп’явшись поглядом у лобове скло. Перед смертю не надихаєшся.

— Виходьте, викладачко Бенет, — із натиском повторив він.

Проковтнувши клубок у горлі, я відчинила дверцята й повільно вийшла. Майкл гучно грюкнув ними за моєю спиною й сперся рукою на дах моєї машини. Я відчула, як авто здригнулося. З одного боку мій бампер «цілувався» з його авто, з іншого — його рука блокувала мені шлях. Навіть якби я хотіла втекти, шансів не було.

— Радий нарешті знайти того, хто паркується як дебіл, — промовив Майкл. Мені довелося підняти погляд. Краще б я цього не робила. Очі бойового мага нагадували торнадо, готове знести мене з ніг.

— Я все відшкодую, — тихо промовила я. — І за ту подряпину також. — Раз уже зізнаватися, то в усьому. Подряпина була саме на тому місці, де наші машини щойно зустрілися.

— Я не візьму грошей, — мовив він, і його очі спалахнули ще яскравіше. — Хочу дещо інше…

Яке нахабство! Він що, натурою пропонує розрахуватися?

— Ви не в моєму смаку, викладачу Арден, — і звідки в мені взялася сміливість так відверто брехати? Я завинила, але мусила поставити його на місце.

Майкл фиркнув.

— Викладачко Бенет... — він поклав другу руку мені на талію, і я мимоволі здригнулася. Попри лють у його погляді, дотик був ніжним, ледь відчутним, що створювало небезпечне відчуття інтимності. — Ви й уявлення не маєте, наскільки я зараз злий. У найстрашніших кошмарах вам би не наснилося, що я хотів зробити з тим, хто подряпав мою машину й ховався, як щур.

— Це не дає вам права натякати на щось більше, — я спробувала прибрати його руку, але марно.

— Зате це дає мені право бути розлюченим, — прошепотів він мені на вухо. — І на «щось більше» натякаєте саме ви. Я ж говорив про бажання. Одне невинне бажання.

Від Майкла можна очікувати чого завгодно, тільки не «невинності». Зізнатися, він мені подобався, але спати з кимось заради боргу? Заради Хаосу, у мене є мізки! Навіть із Майклом це не пройде.

— Краще грошима, — я вперлася рукою в його груди. Майкл здригнувся. Ого, невже я теж йому подобаюся? Хоча, зважаючи на моє прокляття, це поганий знак. — І припиніть фліртувати, я й так під ковпаком.

— Фліртувати? — він нахилився ще ближче, ніби знущаючись. — Я зараз налаштований зовсім не на флірт, Каро.

Його погляд видавав мисливця, який грається зі здобиччю. Моторошний тон у поєднанні з ніжними дотиками неймовірно збуджували. Мені це подобалося, але в цій грі нас двоє, отже, я теж можу диктувати правила.

— Можливо, якби ви не стояли так близько, я б не сплутала це з фліртом, — я знову торкнулася його грудей. М’язи чоловіка напружилися, а моя рука мимоволі затрималася на його сильному тілі.

— Якщо ви так наполягаєте... — протягнув він і легенько, майже невагомо постукав пальцями по моїй талії. — То я хочу поцілунок, викладачко Бенет. — Він знущально посміхнувся, але в його словах відчувалася прихована загроза. Майкл повільно схилився до мого вуха: — Як тоді в машині. Пристрасний і водночас ніжний. Коли я відчував, як ви танули від насолоди, а ваше тіло благало про продовження...

Гаряче дихання обпікало шкіру. Спогади накотили хвилею, і в мене підкосилися ноги. Майкл, відчувши це, міцніше стиснув мою талію, підтримуючи.

— Не грайтеся зі мною, Арден, — видихнула я, ледь стримуючи стогін. Моя слабкість лише розширила його переможну посмішку.

Раптом він прибрав руку й зробив крок назад, спостерігаючи за моїм важким диханням із явним задоволенням. Добре, що ззаду була машина, інакше я б просто впала йому до ніг.