Розділ 25

Я встигла виставити щит, який витримав кілька шпичаків дівчинки, але це був тільки початок.

Дівчинка направила руки та з них полетіли лускаті маленькі дракони, які обійшли щит та обплели мої ноги. Дракони врізались гострими зубами та я закричала. Кров з моїх ніг хильнула фонтаном. Від шоку та ниючої болі мені довелось опустити щит. 

Дівчинка довго не думаючи одним стрибком опинилась біля мене та грізно просичавши відкрила рот. Моє життя промайнуло просто перед очима, я думала це вже кінець. Але в той момент, коли я безнадійно заплющила очі, в роті демониці опинилась темна енергокуля, яка розірвала дівчинку. 

Я прикрилась руками та її кров попала мені на тіло. Гаряче, навіть занадто. Я почала махати руками, щоб стряхнути кров. 

Цілитель Тукрокс знявши куртку почав мене обтирати. Стало набагато легше, коли на моєму тілі не було крові. 

- Нам потрібно до водопаду, - цілитель дивився позаду мене. 

Я повернулась та побачила Вів‘єн та Ліліану, які з хвилюванням дивились на мене. А біля них була Олівія. Дівчина задоволено посміхнулась. Я примружилась та побачила в її руках сліди темної магіі. Це ж треба, Олівія мене врятувала. А від кого? 

- Демониця Мая, - відповіла Вів‘єн. - Не смертельна, але шкоди завдає. 

- В будь якому разі необхідно змити з викладачки Бенет залишки крові цієї потвори, - наполягав Тукрокс та допоміг мені піднятись. 

Біля водопаду я була один раз, з екскурсією. Тому зараз я навіть зраділа, що ми підемо глянути на нього. Хоча я не очікувала, що цілитель настоїть, щоб я залазила у воду. 

І я люблю холодну воду, але ж не в кінці вересня, коли люди на вулиці в куртках ходять. 

- Каро, це потрібно, щоб очиститись від крові демониці, - наполягав Тукрокс. - Я ж навіть зцілити вас не можу. 

Під його вмовляння я все ж таки погодилась залізти у холодну воду водопаду. Студенти смиренно розвернулись, щоб не підглядати за напівоголеною викладачкою. Хоча, що вони там не бачили? Я нервово хмикнула.

Як тільки торкнулась ногою, відчула приємний дотик теплих струменів води. Я забігла та присіла. Вода огорнула моє тіло, немов покровитель найкращу піддану, та я посміхнулась. 

- А водичка то тепла, - підмигнула студентам, які лукаво переглянулися один з одним. 

Без роздумів ці дорослі дітлахи познімали з себе костюми і з розбігу стрибнули у воду. 

Лиш Говард Тукрокс та Вів‘єн дивились на нас як на дурнів. 

- Та залазьте, - бризнула теплою водою на Говарда. - Самі мене ж вмовляли. 

- Водопад Смерті та Долі не створений для купання, - цілитель образливо глянув на мене. - І не смійте туди мочитись! 

- Пізно, - засміявся студент Стівен Вайлд. Темноволосий хлопець з прямим волоссям, доволі худорлявим тілом, як для бойового мага та специфічним характером. Він завжди мав якісь приколи за рукавом. То підпалив мій щит, магію вогню доречі він дуже любив. То міг стільці підпиляти. Я й не знала, що можна очікувати від цього студента. Але його жарти були не злі, він так привертав до себе увагу. 

- Ти придурок, Стів! - фиркнула до нього Олівія та прямо таки вибігла з води. 

За нею побігли й інші дівчата, кидаючи злі погляди на студента. 

Хлопці хором заіржали. 

Я лиш помотала головою та вийшла. Швидко одягнувшись підійшла до викладачів. Говард Тукрокс відразу запропонував зцілення. Але зізнатись після купання в водопаді мені стало значно легше. Навіть сліди зникли від укісів маленьких драконів демониці. 

- Так працює водопад, - повідомив мені Говард. - Поєднання двох стихій дає змогу зцілювати не тільки світлих магів, а й темних. Тому водопад не заподіяв шкоди студентам. 

- А ви можете зцілити темних? - запитала у нього цікаве для мене питання. 

- Віднедавна можу, - посміхнувся він. - Підвищивши свій рівень сили, я можу допомогати магам Смерті, звісно не без болючих відчуттів для них, але самі розумієте воно того варте.  

Певно тому його взяли в академію.  Цілитель дійсно сильний. 

- І Каро, давай нарешті перейдемо на ти, - тихо прошепотів він проводячи руками над тілом. 

Я лиш посміхнулась у відповідь, відчуваючи, як магія цілителя розливається по моєму тілу.

Поки бойові маги одягались я дістала невеличку пляшечку з рюкзака та набрала у неї води  водопаду, яка гарно мерехтіла променями сонця. Є в мене ідея де застосувати її.

Північ наблизилась скоріше чим я думала. Дійшовши до середини лісу ми дістали один намет. Він призначався для викладачів. Студенти ж мали спати на землі у спальних мішках. На мій подив ніхто, навіть Олівія та її подруги не обурилась такому. 

- Опівночі я та студенти не спимо, - повідомила Вів‘єн. - Потім чергують викладачка Бенет та цілитель Тукрокс, а половина студентів разом зі мною можуть відпочити. 

Хлопці, як справжні джентельмени вирішили, що першими будуть відпочивати дівчата. Ті ж в свою чергу сперечатись не стали. 

Георг з Яном пішли збирати хмиз. Студент Вайлд почав розпалювати вогонь, а всі ж інші діставали з портфелів сиру їжу, щоб приготувати на полумʼї. Я послідувала їх прикладу та розігріла декілька бутербродів.