Розділ 21

Кожну ніч мені снився один і той самий сон. Біло-блакитна сукня, змії та чорний, наче смола кінь...

Я пам’ятала, що снитись це переставало тільки в день коли помирав мій коханий.  Перший раз це було приблизно пів року. Другий раз місяців чотири чи пʼять. А зараз скільки? 

Я завжди знала, що сни це застереження. Моя підсвідомість намагається мені щось сказати. Але в даному випадку я розумію, що в висновку буде Смерть. То яка різниця що означає цей сон? 

Субота день позакласного наставницького заняття . Безглузде дійство вигадане, щоб вичитувати моралі. По крайній мірі така думка була коли я вчилась. 

- Добрий день, наставнице Бенет, - лілейним голосом промовила Олівія.

Мої брови піднялись вверх. Невже вона вирішила зі стервозності перейти на ніжності? 

- Маєте гарний вигляд, наставнице Бенет? - добавив світловолосий Георг Колвіл. 

Та ну? Мої брови ще вище піднялись. 

- Що ви вже наробили? - знала, що їх лестощі не без причини. 

- Нічого, - відповів Джун Тонкан та опустив очі. 

- Чому ж я вам не вірю? - нахмурилась на подивилась на розслабленого Яна Теренса, який навіть оком не змигнув.

- Вони хочуть в заборонений ліс, - студент Теренс відмахнувся від мого погляду та почав розглядати свої руки. - Я говорив їм, що вам начхати на нас та ви не доб’єтесь для нас дозволу. 

Йти в заборонений ліс це самогубство. Не дарма ж його бояться навіть сильні маги. Але в цих студентів очі горять від однієї тільки думки про ліс. 

- Ви мазахісти? - обвела поглядом аудиторію. 

- Всі бойові маги такі, - знизав плечима Георг. - Але це чудова практика.

- Попросіть своїх тренерів, - надала їм прекрасний варіант. 

- Не у всіх вони є, - фиркнула Олівія. 

Я тяжко видихнула. Чи цікаво мені було, що там? Звісно так. Чи страшно мені було? До смерті. 

Ноги після занятя несли в ректорат. Я не сподівалась, що мені дадуть дозвіл, але принаймні спробую. 

У ректора були відвідувачі. Точніше усі викладачі, крім мене. Коли я увійшла Джина сиділа на шкіряному дивані та посміхалась, але коли її погляд впав на мене, різко змінилась в обличчі.

- В нас засідання, а я не знала? - трохи образливо запитала. 

- Це не формальна зустріч, - повідомила Джина. - Ми кожної суботи так зустрічаємось, - добила вона мене.

Майкла покликати не забули.

Тепер від мене секрети кожної суботи. Вони мені не довіряють? Десь всередині стало не приємно, але про це потім подумаю, мені потрібен дозвіл, точніше відмова на відвідування лісу. 

- Сідайте, викладачко Бенет, ми обговорюємо ваш третій курс, - ректор був розслаблений. Певно зустріч дійсно була не формальна. 

- Якраз про них і хочу поговорити, точніше про відвідування разом з ними закриту територію лісу, - вирішила не гаяти час на балачки. В мене сьогодні напружений день. Потрібно про свої екзамени думати. 

- Так, як ви не бойовий маг, то не можете очолювати експедицію, - почав відмовляти Алан Старк. - Але якщо хтось погодиться з вами піти, - він глянув на Артура. 

- Позбавте мене такого щастя, - замахав руками заступник. 

Ніхто й не сумнівався. 

- На мене також не розраховуйте, - почула ззаду голос Майкла. - В мене підготовка до нової філії, - він навіть не глянув на мене.

Та й плювати на нього, занадто багато Майкла в моїх думках.

- А ви, викладачу Блейк? - ректор глянув на Роберта. 

Те що Блейк відмовить я зрозуміла, коли Джина повернула погрозливий погляд до нього. Він мав вибрати або секс з Джиною, або заборонений ліс зі мною. 

- Я відмовлюсь, - промовив він навіть не дивлячись у мої очі. 

- Ах ви набиті тестостероном купка м’язів, - буркнула Вів‘єн махнувши на них рукою. - Я піду з тобою, Каро. 

- Ви впевнені? - заступник звів брови. 

- Можливо зараз, я й викладачка психології, але років десять тому я закінчувала цю академію між іншим, - закотила вона очі. - І можу нагадати, як декому з вас дала гарну прочуханку на турнірі, - вона перевела погляд на Блейка. 

А вона доволі цікава особистість. Вів‘єн не тільки була тренером, а й учасницею турніру. 

- Тоді вам потрібен, ще цілитель, - додав ректор Старк. 

- Я думаю цілитель Тукрокс погодиться, - посміхнулась йому, згадуючи, що він єдиний кого там знаю. Та і при студентах впевнена, що не буде приставати. 

Ззаду почула скрегіт зубів. Повернувшись побачила Майкла, який швидко взяв себе до рук. Це були ревнощі?

- Якщо так, то вибирайте два дні вилазки в ліс, - посміхнувся ректор. 

Два дні? Заради Хаосу, ми ночувати будемо там? 

Поки я їхала до травниці, я все прокручувала в голові слова ректора. Два дні в забороненому лісі. Хоча Лізі туди постійно ходить. Можливо там не так страшно? Моя підсвідомість підкинула мені спогади великого демона з рогами. Бррр. Моє тіло покрилось мурашками, та захотілось почухатись, але згадавши, що на мені прослушка, я відкинула ці думки.