Розділ 13

Після знайденої Хелени проводилось розслідування у лісі. По черзі розпитували кожного з присутніх, але відпускати не поспішали. 

Я розповіла усе з самого початку, про коханого Хелени, про те як від них пішла та про те, як побачила тіло викладачки. 

Отямившись я помітила присутніх студентів третього курсу. Певно вони патрулювали цієї ночі, я читала що студенти третього курсу обовʼязково ходять вночі на патрулювання з бойовими магами. Вони бачили усе на власні очі та виглядали більш спокійними ніж я. Для мене цей демон був першим, принаймні якого бачила наживо. Я знала що вони страшні, але ж не настільки. Тільки їх вигляд навіював миттєву смерть. 

- Викладачко Бенет? - повернув мене у реальність тихий голос Ліліани Нокс. Я повернулась до неї. Навіть ця світла дівчина виглядала спокійною, наче бачила таке щодня. - Як ви?

Хочу собі пам’ять стерти. 

- Добре, - лиш відповіла.

- Це вперше так страшно, далі переляк проходить, - намагалась вона мене заспокоїти. 

Я лиш нервово хмикнула. 

Студенти пішли по кімнатам, а викладачів всіх зібрала в ректораті. На робочому столі у кабінеті ректора на годиннику була перша ночі. Я й не помітила, як час пролетів. В моїх очах весь цей період був туман, я постійно бачила одну лиш картину, де демон вирячивши очі дивився на мене. Навіть сама Смерть не така страшна, як творіння Хаосу. 

- Те що сталось сьогодні, - почав говорити ректор та я машинально перемістила погляд на нього. В ректораті вже всі зібрались. Навіть Майкл приїхав. - Це вже вдруге за тиждень відбулось.

Вдруге? Чи не тому на тому тижні бойові маги були в такому пригніченому настрої?

- Але цей випадок ми не зможемо приховати, викладачка Картер працювала з нами більше чотирьох років. Навіть сумління не дозволить так вчинити. 

- Тоді доведеться оголосити надзвичайний стан, - Артур відповів на роздуми ректора. 

- Поки що зарано, - у розмову підключився Майкл Арден. - Вбито тільки одного у лісі. Викладачка Картер без свідомості, але тіло живе. Ми можемо по периметру виставити огорожу та заборонити вхід в ліс вночі громадянам, навіть у дозволені місця. 

- А якщо нападуть на когось у місті? - ректор був схвильованим. 

- Зайвих хвилювань від городян нам не потрібно зараз, - спокійно говорив Майкл. - Ми маємо знайти звідки вони лізуть та залатати діру. 

- Арден правий, - Роберт підтримав Майкла. 

- Зробимо по вашому, - погодився ректор. - Викладачі Грін, Арден та Блейк підготуйте студентів до посиленого режиму, - ректор стомлено почухав потилицю. - Можете бути всі вільні. 

Без лишніх розмов всі встали та в йшли з ректорату. Ніхто не хотів розмовляти, а особливо я. Мені потрібно укріпити не тільки фізичне здоров’я, а й ментальне. Якщо я хочу захистити себе та студентів, маю бути в собі коли наступний раз побачу демона. 

Наступний ранок я знову встала о шостій та тіло повністю не відновилось. Але якщо дати зараз слабину, то я не почну займатись зовсім.

Сьогодні вів занятя Артур, його тренування були схожими як у Майкла, тільки сьогодні мене ніхто не заставляв ставати у пари, тому після пробіжки ще більш втомлена направилась у душ. Моє тіло було не піддатливим. А сьогодні ще й занятя у третього курсу. 

- Заради Хаосу, - глянула на себе у дзеркало. - Кара, візьми себе в руки. Твоє скиглення нічого не дасть. 

Мій телефон сповістив про нові повідомлення. Сто двадцять від Роуз Бенет. Сон як рукою зняло, але зараз розмовляти з бабусею собі дорожче. Відправлю повідомлення, що зі мною все гаразд та почекаю поки вона заспокоїться. 

- Добрий ранок, викладачко Бенет, - звучно промовили студенти третього курсу, як тільки я зайшла з не дуже веселим виглядом та швидко кивнула студентам. 

- Тема сьогоднішня, - почала я беземоційним голосом, але мене перебили. 

- Ви продовжуйте, не звертайте уваги, - голос Артура пронизав мене наче напругою по тілу. 

Що він тут робить? 

- Добрий ранок, заступнику Грін, - голосно промовили студенти. - Добрий ранок, викладачу Арден. 

Я знову повернула голову до дверей та за Артуром зайшов ще й Майкл. 

- Викладачка Бенет відвідує наші занятя, - почав Майкл та підмигнув до мене. - Тепер наша черга. 

В мене закралася думка, що хтось поскаржився, що я заставила випити зілля, і цей хтось сьогодні звільнений від уроку. А ці два бойові маги прийшли перевірити, як же працює відьма. 

- Для вас немає місць, - трохи грубо відповіла я. 

Артур з Майклом проігнорували мене та сіли за стіл з магічним вогнем. 

- Ми лиш спостерігачі, - знизав плечима Майкл. 

Ну це вже ні, дорогенький. Зараз ми подивимось на що ти здатен. Я демонстративно поставила їм два набори юного алхіміка, як я їх називаю та посміхнулась в знущальній посмішці. 

- Я буду ніжна, - підмигнула Майклу. Артур нахмурився, спостерігаючи за нашими переглядками. 

Сьогодні по програмі було побутове зілля - очистки одягу, але тему я змінила…