Розділ 11

Нарешті неділя. День на який в мене занадто багато справ. І найголовніша це встати о шостій ранку. Хочете побачити розлючену відьму? Розбудіть її з першими променями сонця. Зав’язавши своє чорне волосся у хвостик та одягнувши спортивний костюм, кольору морської хвилі, я спустилась до низу. 

На вулиці було прохолодно та туман встелив землю. Мої кросівки мимоволі намокли від доторку вологої трави. 

На території академії знаходився полігон з огорожею. Де рівно о сьомій стояли студенти першого, другого та третього курсу. А навпроти них був Майкл Арден. Я ж запізнившись всього лиш на хвилину, отримали докірливий погляд від викладача. 

Я не думала, що буде так все серйозно.

- Добрий ранок, викладачко Бенет, - в цей раз формально звернувся він. - Ставайте поруч зі мною. 

Мені це підходило. Стояти поруч та віддавати саркастичні смішки у бік студентів, але весь мій веселий настрій закінчився, як Майкл промовив:

- Ми з викладачкою Бенет перші, а ви за нами, - голосно скомандував він. - Прошу не відставити. 

Майкл легенько направив мене за талію та ми побігли. Перше коло пройшло для мене досить вдало, на другому, я вже з’єдналась з третім курсом, а на третьому я просто йшла, ледве дихаючи і проклинала Хаоса, той день коли вирішила попросити Майкла допомогти мені. 

Повз мене пробігли студенти, які вже здається закінчували четверте коло чи то п’яте. Майкл біг на місці та дочекавшись коли всі студенти пробіжать на безпечну відстань заговорив:

- Здаєте позиції, викладачко Каро, - розплився він в усмішці, бігаючи на місці під мій темп ходьби. - Ваше тіло мені здалось більш витривалим.

- А ви мені здались більш тактовним, викладачу Майкл, - трохи віддихавшись промовила я. 

- Нехай більше таке не здається, - підмигнув він та кивнув на лавки при вході в полігон. - Підіть посидіть, нехай ніжки відпочинуть. 

- З моїми ніжками все гаразд, - збрехала та зібравши останні сили почала бігти. Не могла я показати слабкість, ні йому, ні студентам. Я бігла та проклинала усіх творців, за те, що замість приємного ліжечка, я погодилась на таке дійство. 

- Кроком, - скомандував Майкл та всі закрокували. Студенти не здавались стомленими, для них це була звичайна пробіжка. Але не для для мене. Коли я вчилась, то займалась регулярно, але останні шість років, я займалась тільки прокрастинацією. Що дало свої результати.

- Дві хвилини на розминку та стаємо в пари, - знову скомандував Майкл.

Бойовий маг почав розминати шию, потім перейшов до рук та ніг. Його повільні та водночас чіткі рухи заворожували. Я й не помітила, що стою як вкопана витріщаючись за тим як Майкл зігнувши одну руку тягне її за спину. 

- Ви готові, викладачко Бенет? - знущальна посмішка знову показалась на його обличчі. Схоже він помітив, як я витріщалась. 

- Так, - кивнула не подавши сорому. А на що я готова?

- З вами в пару стану я, - його посмішка сповзла, як тільки він повернувся до студентів. - А ви уважно стежте за поєдинком та потім хочу чути висновки. 

Я підійшла ближче до нього. Що робити далі не знала. 

- Викладчка Бенет має право використовувати магію, я ж використовую тільки бойове мистецтво, - пояснив він студентам. 

А це розв’язує мені руки. Я посміхнулась. Він ще не знає з ким зв’язався. 

- Нападайте, - посміхнувся він. Це ж треба який джентельмен, першим не хоче нападати. 

Я б могла просто постояти подивитись на нього. Все одно бойовий маг не нападе. Але тоді пропущу усі веселощі. 

«Я буду ніжний» - тихо промовив він ментально втручаючись мені у підсвідомість. В мені різко заграли два почуття злість та соромязливість від двозначних думок.

«Я люблю жорсткіше» - вирішила зіграти з ним в його ж гру. 

Майкл здригнувся в посмішці та приготувався. З моїх рук сплелися два магічних батога. Я плеснула ними об мокру землю, від чого роса піднялась догори та посмішка на лиці Майкла стала ще ширшою. 

Замахнувшись правою рукою батіг обкрутився за ноги мага та я різко смикнула рукою, що заставило мага впасти. Майкл довго не лежав, він смикнув за батіг та я опинилась носом в пожовклій траві. 

Це було надто боляче. 
Я потерла ніс та в цей момент Майкл схопив інший батіг. Він керував батогами та моїми руками. Я лиш марно намагалась перехопити контроль. 

Батоги я швидко розвіяла зрозумівши, що це лиш виставляє мене в поганому світлі. 

Я швидко піднялась на ноги та зустрілась з його знущальною усмішкою. 

«Ще є час повернутись до ніжностей» - знову  втрутився він мені у підсвідомість. 

- Студенти, що першим потрібно зробити вступаючи у поєдинок? - запитав Майкл розвернувшись до тих хто уважно стежив за нашим поєдинком.

- Знайти слабке місце, - відповів Георг Колвіл. 

- Яке слабке місце у викладачки Бенет? 

- Неуважність, - відповів хтось. 

- Слабке тіло.

Вони ще щось промовили та з мене було досить. Хочуть побачити на що здатні відьми?