Розділ 5

Весь тиждень мої думки займав переїзд. Все так неочікувано. Я збирала свої речі, не першої свіжості. Адже пральну машинку ми так і не починили, тому що вся моя зарплатня пішла на оплату частини комуналки та поїздки у столицю. 

- Тримай ключі, - кинула бабуся дзвінку зв’язку.

- Як ти без мене? - спіймала спритно та дивилась на ключі від її машини. 

- Рада, що здихаюсь, - посміхаючись та без нотки злості відповіла вона. - І молись Долі, щоб моя машина була без царапин, а краще молись Смерті щоб не забрала тебе скоріше часу. 

- Тоді краще Хаосу, тому що знаючи як я вожу царапини найменше, що очікує машину, - засміялась від чого отримала злий погляд Роуз. 

Під нові настанови бабусі я сіла у машину та направилась у академію. Тиждень не бувши там, помітила, що засумувала. Чи можливо я сумую хоч за якимось рухом, яке подарувало мені місто. 

Увімкнувши музику на повну гучність я в’їжджала у столицю. Зупинятись по дорозі я не стала, хотілось чим поскоріше опинитись на новому місці. 

- Ви приїхали на день раніше, - промовила мені коменданта східного крила, в якому знаходився гуртожиток для викладачів та стерла з мого лиця посмішку.

- Але вже завтра починаються заняття, - обурилась та закліпала на неї здивованими очима. 

- Цього року, академія виставила нові умови. Заселення завтра о сьомій ранку, - пожала плечима молоденька комендантка. Я завжди уявляла собі комендантів старими чоловіками з запашним алкогольним запахом, а тут прекрасна дівчина з дорогими парфумами. 

- Дякую Хаосе, - фиркнула я дивлячись у стелю, хоча доречніше було подивитись униз та вийшла назад до машини. Ну що, знову ночувати у машині, мені не звикати.

Але перед ночівлею можна заїхати та познайомитись з місцевими жителями. 

Посміхаючись шукала в телефоні поблизу паб. І швидко знайшла, ще й з високим рейтингом.

Паб кишів молодю, напевно більшість студентів. Я добре влилась до їх святкування, так як недалеко втекла від їхнього віку та і виглядаю трохи молодше чим є насправді. 

- Текілу будь ласка, - промовила до бармену, а потім в голову нахабно вліз останній спогад, де я майже не жива виходжу з пабу у Вільноті та добавила. - Без алкоголю. 

Бармен підняв брови та округлив очі. 

- Можна спробувати Фіалку, - підійшла до мене дівчина в яскраво червоний сукні. Її чорне волосся було закручене та вільно спадало по плечам. Гострі скули були такими, ніби силою думки можуть порізати, а на щоці красувасувались червоні блискітки. В руках вона тримала залізний посох з магічним вогнем. А на голові щось схоже кокошника. Вона була одягнута не так як всі, що викликало забагато поглядів у її сторону. - Я королева цієї ночі, - зрозуміла вона мій здивований погляд. - Ти напевно новенька, на якому курсі? 

Я кашлянула. Вона дійсно сприйняла мене за студентку?

- Я не вчусь в академії, - відповіла та хотіла встати з місця. Ще не вистачало зі студентками пити. Це що я тепер не зможу ні в одному барі зависнути?

- Моя тобі порада, дивись уважно за своїм коктейлем, - підмигнула вона та взяла свій келих  фіолетового кольору з фіалкою збоку. 

Бармен зробив мені такий же самий коктейль:

- Без алкоголю, - промовив він підсунувши ближче. 

Я понюхала коктейль та запах був приємним. Зробила ковток та дійсно алкоголю не відчула. Розслабившись я повернулась до залу та уважно спостерігала за танцюючим натовпом. Зазвичай я перша хто на стіл залазив та танцював, але тепер в мене інший статус. 

- Ну як? - знову підійшла дівчина в червоній  сукні кивнуши на коктейль. Вона обережно поставила свій келих біля мого та посміхнулась. - Ти сподобалась декому, - показала вона пальцем на темношкірого та чорноволосого п’яного хлопця, який вальяжно розплився на дивані та кидав неоднозначні погляди в мій бік. Скоріше за все студент. Він підняв свою склянку з міцним алкоголем та відсалютував. 

- Мене це не цікавить, - взяла я свій коктейль та встала зі стільця. 

Я пересіла в куток, щоб більше ні в кого не було спокуси підійти до мене. Випивши ковток зрозуміла, що смак змінився. Я примружилась, намагаючись відчути що саме мені добавили. Це була суміш схожа на зілля.  Смак квітки лотоса та…

- Заради Хаосу, - я виплюнула вміст та зрозуміла що в кров вже потрапили краплі зілля, яке діє гірше чим алкоголь. Однієї каплі досить, щоб людина сп’яніла, а потім на ранок нічого не пам’ятала. 

Я встала з місця та відчула, що йти нікуди не хочу, я хочу танцювати на столі…

Від автора:

 Буду дуже вдячна за ваші зірочки та коментарі

Дівчина, яка підійшла в барі

Хлопець, якому сподобалась Кара