Розділ 2

Моя кімната була закидана речами та рештками їжі. Пройшло два тижні з тих пір як я звільнилась. Колишній керівник, точніше повний бовдур, брехав на все місто, що Кара Бенет його пограбувала і втекла з роботи. На роботу мене після цього ніхто не брав. 

Я дістала старий ноутбук, який за секунду нагрівався, як пательня і почала шукати роботу. 

- Помічник шеф-кухаря у Вільноті, продавець, менеджер… - розглядувала усі вакансії. Моє резюме було відправлено всім роботодавцям міста Вільнот, в якому я жила. Але надії було мало. - Терміново шукаємо викладача відьомства в академію Бонавентури, - пробубніла собі під ніс вакансію.

- Каро? - постукала Роуз Бенет. - Каро, я хотіла вибачитись. 

- Заходь, - не відриваючись від ноутбука відповіла. 

- Я не мала обговорювати твоє життя з Хлоєю, - повільно відкрила двері бабуся та я опустила кришку ноутбуку. - Але я хвилююсь. Ти ще така молода.

Через два тижні голова сімейства Бенет дозріла до вибачень? 

- Молода. А молоді часто п’ють та веселяться. Я розумію, що тобі це не подобається. Але це моє життя. І я несу повну відповідальність за свої вчинки, - спокійно відповіла їй. Я не ображалась вже, але хотіла дати зрозуміти, що я не її маленька внучечка, якій потрібно шмарклі підбирати. 

Роуз зітхнула. Було видно, що їй є, що сказати, але сваритись далі вона не стала. 

- В наш коледж потрібна лаборантка, - промовила вона спокійним голосом. 

- Вони мені вже відмовили, - я дійсно відправляла їм резюме. І коли отримала негативну відповідь з полегшенням зітхнула. Працювати з бабусею це ще те випробування. 

- Я знайшла вакансію, але не для себе. 

Повернула ноутбук, який вже створив слід на моїх ногах, до бабусі. 

- Тут пишуть, що терміново викладач потрібен в академію у столиці. Платню обіцяють в сорок тисяч. Житло надають. Потрібна лише закінчена освіта і висока майстерність в сфері відьомства. 

- Це занадто далеко, - прикрила ноутбук бабуся. - Та і грошей в нас немає навіть на квитки туди. 

- Дивись, квиток для тебе коштуватиме дві тисячі, - знову відкрила ноутбук та зайшла в графік поїздів. - А якщо поїдемо машиною то зможемо влізти в півтори. І я можу з тобою поїхати, - я дуже хотіла розвіятись, - Бабуль погоджуйся.

- Ладно, - здалася Роуз.

Машина бабусі хоч і стара, але робоча.  Роуз раніше їздила на ній у найближчі міста. Вона любила на вихідних взяти мене та подорожувати. Але шість років тому коли з’явилась криза в сім’ї, подорожі закінчились. 

Дорогою ми мінялись що дві години. І зараз черга була Роуз. Я насолоджувалась теплим літнім вечером і розглядала краєвид.

- Ба, ти ніколи не казала де взяла цю машину, - запитала не відводячи погляд від вікна. 

- Подарував один дуже хороший знайомий. На ті часи це була найкраща модель, - Роуз відчувала себе в цій машині знову молодою. Вона часто згадувала, як їздила з друзями до океану. Дорога була далекою, але ці емоції ні з чим не зрівняються. 

- Судячи з року випуску машини це міг бути дідусь, - я поглянула лукаво на бабусю, адже вона навіть від мами приховувала ім’я її тата. 

- Можливо, - Роуз дивилась вперед, не даючи чіткої відповіді, в принципі як завжди, коли мова заходила за дідуся. 

- Він дарував такі подарунки, а ти навіть імені не кажеш?!

- На те є свої причини, - бабуся сконцентрувалась на дорозі. 

Приїхали в столицю ми під ранок. Торіс - столиця країни Ер. Наймальовничіше місто, тут збуваваються мрії, тут успіхом віє в повітрі. Король країни Ер обожнює столицю і вкладає в неї мільярди коштів щомісяця, та деколи забувається про інші міста, такі як Вільнот. 

Я не була в столиці більше шести років, з тих пір як Бенети збанкрутували. Знову роздивлялась кожну нову будівлю, кожну вулицю, як вперше. 

- В столиці так багато змінилось, - їхала з відкритим ротом. 

- На дорогу дивись! - крикнула бабуся, бачачи, що я починаю виїжджати на зустрічну смугу.

Машина навпроти різко звернула та розлючений водій лаючись на мене, тикнув не пристойний жест. 

- Ой, - закусила губу. 

- Направо і через ліс, - бабуся дивилась на карту. 

Академія Бонавентури це величезний, щоб не збрехати, замок. Він розташований на околиці столиці та знаходиться біля підніжжя гори, названої в честь самої столиці - Торіс. Від нього стікає найдивовижніший водно-лавовий водоспад. Колись я ходила на екскурсію і нам навіть дозволили торкнутись водоспаду. Говорять, що біля цього водоспаду сам Хаос, любив відпочивати. А хтось говорить, що його створили дві різні жінки, Смерть та Доля, щоб показати, як поєднується дисонанс стихій. Але найцікавіше це ліс академії Бонавентури. По легенді коли Хаос відпочивав там, то створив демонів, які охороняють ліс та не пускають не проханих гостей.

- Добрий ранок, - звернулась молода жінка, що заставило мене вилізти зі своїх думок. - Я можу вам допомогти?

- Так, моя бабуся хоче подати заявку на вакансію викладача, - я люб’язно посміхнулась.

Жінка махнула рукою і в її руках з’явилось дві папки. Я й забула, яка магія дивовижна.