Розділ 43

Олівія Лайон. 

Земля оповита мʼяким, сріблястим снігом. На височенній горі, що здіймається до самих небес, розкинувся величезний замок, точніше найкраща академія країни Ваглес, в якій вже зовсім скоро відбудеться турнір бойових магів. 

Вежі академії витончені й гострі, ніби списами пронизують хмари, сяють під місячним світлом, відкидаючи холодні блакитні відблиски на засніжені схили. 

Академію оточували величні дерева, вкриті інеєм, їх гілки додають пейзажу казкової чарівності. Мерехтливий лід на річці, відображає сяйво зірок, і здається, що навіть природа тут наповнена магією. 

- Ти віриш, що ми тут? - запитала Олівія у своєї подруги, яка фарбувалась на вечірку. - Ми в країні Ваглес. І обидві приймаємо участь у турнірі! - трохи гучніше мовила студентка Лайон. 

- Не кричи, краще губи намалюй, - Кетрін Трейсі відклала дзеркальце та кинула у подругу темно-червону помаду. - Ще почує ваша Бенет, - закотила очі вона. - Тоді нам ні вечірки, ні нічого не світить. Доречі де вона взагалі? З Майклом десь грається? - лукаво посміхнулась студентка. 

- Хаос її знає, - знизала плечима Олівія фарбуючи губи. - Ардена бачила, а викладачку Бенет ще по приїзду сюди видно не було. Хоча.. - задумалась Олівія. - В потязі вона здається була.

- А твої ці, - Кетрін піднялась та заглянула в одне з дзеркал та поправила свої білі короткі пасма. - Командні гравці, твої де?

Учасників турніру селили по троє. І так, як в команді Олівії, якраз троє дівчат, то їх поселили разом. А ось Кетрін так не пощастило. Її поселили з Сарою Мін, другокурсницею, з якою монарша особа не ладнала і ще з однією дівчиною з іншої країни, імені якої Кетрін навіть не дізналась. 

- Аманда певно зі своїм… - Олівія закусила губу. Вона не розповідала подрузі про те, що Аманда зустрічається з принцем. - Хлопцем. 

- В неї є хлопець? - уїдливо мовила Кетрін. - А Нокс де? 

- Без поняття, - знизала плечима Олівія. - Мене більше турбує цей телепень Роджер, він як маніяк якийсь. 

- Хто? - нахмурилась Кетрін. 

- Заради Смерті, Кетрін я ж тобі вже тиждень про нього говорю, що татко мій в черговий раз знайшов жениха мені. І виявилось він також в турнірі приймає участь. Роджер, пихатий індик, підходив до нас, коли ми приїхали сюди, цілував мені руку. Ти ж зі мною тоді була, - скривилась Олівія. 

- Та він гарненький, чого ти, - закусила губу Кетрін. - Я б на твоєму місті так не вередувала, і взагалі не розумію чого ти носом крутиш. Вийшла б заміж і ні вчитись, ні думати не потрібно. Не життя, а суцільна радість. 

- То чому ти ще не заміжня? - Олівія прискіпливо глянула на подругу. 

- Тому, що байстрючка короля немає прав, - закотила очі Кетрін. - Річард визнав мене, але ні спадщини ні титулу, ні дипломатичних дій. Тобто нічого. А заміж я маю вийти коли покажу, як сказав мій батечко відмінні результати в академії. І король хоче, щоб я була гідною жінкою і без чоловіка. Та кому це потрібно? Вийшла заміж та й радій життю. 

Олівія неоднозначно знизала плечима. 

Їх відверту розмову перебив наполегливий стук в двері. 

Дівчата переглянулись та Кетрін мовила наче знаходилась у своїй кімнаті:

- Заходьте. 

Двері повільно відкрились та дівчата побачили впевненого у собі хлопця, який сперся на одвірок. Благородне світле волосся, блакитні очі, розкішний, хутряний плащ, що додавав йому вигляду аристократа.  Його обладунки виглядали дорого та якісно виготовленими, з деталями, що вказують на високий статус. 

- Хочу поговорити, - мовив він, чекаючи поки його запросять. 

Дівчата переглянулись. 

- На одинці, - з натиском мовив чоловік та натякаючи зиркнув на Кетрін Трейсі.

- Заради Смерті, краще вали звідси, Роджере, - фиркнула студентка Лайон. 

Монарша особа підійшла до Олівії та шепнула на вухо:

- Може він і не такий поганий. 

Олівія ошелешено глянула на Кетрін. Невже вона збирається залишити її одну? З цим недоробленим куском гів…

Та Олівія не встигла подумки облаяти майбутнього чоловіка, як Кетрін направилась до дверей та кокетливо підмигнула до хлопця. 

Роджер глянув в слід монаршій особі та не забув зупинитись на випуклих точках. 

Олівія закотила очі. Їй було плювати з ким спить цей бовдур, але ця відверта зневага дратувала. 

Як тільки двері зачинились, Роджер увійшов в спальню, його пряма постава свідчила про абсолютну впевненість у своїй правоті та перевазі над іншими. Противна посмішка на його обличчі показувала, що він насолоджується своєю владою та статусом, можливо навіть трохи знущається над тими кого вважав нижчими за себе, а зокрема Олівію. 

- Твій батько дозволив залицятись жорсткіше, - підійшов він до студентки, яка вже подумки активувала енергокулю. 

- Я не зацікавлена ні в тобі, ні в твоїх залицяннях, - останнє Олівія мовила з відразою скрививши обличчя. 

Чоловік хмикнув та підійшов до студентки ще ближче. 

- Ми тут на тиждень, моя люба, - розтягнувся він в лукавій посмішці. - Я пропоную лише помиритись та трохи розважитись. Подейкують, що ти гарно проводиш час з Колвілом, то можливо й мені приділиш декілька годин.