Розділ 42

Королівський замок виглядав, як справжня перлина серед зимової казки. Величезна споруда, що на скелястому узбережжі, вкрита мʼяким шаром снігу, створюючи враження незламної величі та вічної краси. Витончені шпилі і вежі, що здіймаються в небо, ніби прагнуть доторкнутись до зірок. 

Архітектура вражала своєю елегантністю та деталізацією, кожне вікно прикрашене майстерними різьбленнями та вітражами, що відображали мʼяке світло наповнюючи простір золотим сяйвом. Ззовні замок виглядав, як неприступна фортеця, водночас випромінюючи гостинність та магічну привабливість. 

Всередині замку за масивними стінами, панувала атмосфера тепла та затишку. Зали та коридори залиті світлом численних люстр та камінів. 

Ось хто не думає, як оплатити комунальні послуги, - подумки хмикнула я, стоячи перед дверима в їдальню. 

Це місце де кожна деталь від вишуканих різьблень до витончених арок, свідчить про багатовікову історію. Королівську історію. 

Сам замок знаходився за межами столиці. За мною прислали величезне авто з водієм, що було якраз доречі, адже гроші я витратила на сукню, а іншу частина вислала бабусі для погашення боргу. 

Я стояла перед величезними дверима їдальні та нервово притискала пальці до складок своєї сукні. 

Я обрала чорну сукню, яка прекрасно поєднувалась з моїм волоссям та контрастувала на фоні блідості шкіри. 

Елегантна чорна сукня, яку я знайшла в одному з найдорожчих магазинів, які порадила Вівʼєн, виглядала розкішно та водночас більш стримано, ніж вичурне вбрання привілейованих осіб. 

Моя сукня мала глибоке декольте і була прикрашена витонченими золотими вишивками. Оздоблення мало вигадливі візерунки, що надавали сукні розкішного вигляду. Холодні акценти підкреслювали рукава та область талії, додаючи вишуканості. 

Як тільки двері відчинились, я зробила глибокий вдих і увійшла в середину. 

Погляд відразу впав на короля з королевою. 

Король, його ж звати Річард, виглядав, як справжній володар, його довге сиве волосся і густа борода надавали йому мудрості и сили. Блакитні очі, такі ж, як у його сина дивились прямо на мене. Одягнений він був у розкішний одяг з металевими вставками, які виглядали наче обладунки. На голові красувалась корона, що підкреслювала його статус.  

Королева Анна виглядала трохи молодше ніж король і було відразу помітно, що вона не з країни Ер, вона не забула своє коріння та одяглася під їх стиль. На голові вишукана корона з рослинними мотивами, та зелена сукня прикрашена коштовностями надавала їй ще більшої елегантності. 

Король з королевою сиділи за довгим деревʼяним столом, їхні обличчя були спокійними, але я відчувала напругу у повітрі. 

На столі вже стояли різноманітні страви та келихи з напоями. 

Деймонд та Кетрін також були присутні. Вони сиділи поруч у білих вбраннях та уважно стежили за кожним моїх рухом. 

- Леді Каро, - звернувся до мене король Річард, його голос звучав владно, але не без співчуття. - Ми запросили вас сюди, бо маємо дещо обговорити. Те, що стосується не тільки нашої родини, але й вашої. 

Король клацнув пальцями та вся прислуга в ту ж мить вийшла з величезного зали їдальні. 

Я проводила поглядом прислугу, які опустили очі вниз та важко зітхнула. 

- Про що йде мова, ваше величносте? - наважилась підійти ближче до столу та сіла на стілець, який для мене любʼязно відсунули, як тільки увійшла. 

Королева Анна, блиснула своїми зеленими очима та нахилилась вперед.

- Ми знаємо, що ви не просто відьма, Каро, - мовила вона милим, але водночас гучним голосом. - Ми знаємо, що у вас тече демонська кров. І знаємо, що вашу родину на протязі довгих поколінь переслідує родове прокляття. 

Моє серце на мить зупинилось. Вони знали усе. Діватись було нікуди. 

- Це не все, - продовжила королева та її очі потускнішали та наповнились співчуттям. - Ми знаємо, про смерть студента Джейка Колі. І маємо підозри, що ви якось задіяні в цій справі. 

Мої руки затремтіли та я мимоволі зглитнула грудку в горлі. 

Деймонд та Кетрін не відривали від мене погляду і здається вивчали мене очима. 

- Королева Анна намагається сказати, що на нашу думку, смерть студента була не випадковою, - спокійно добавив король та нахмурився. 

Відчула, як ноги похитнулись і добре, що я сиділа. Ні одна з запропонованих апетитних страв мені до рота не лізла, лише невимовне відчуття страху. 

- Ви думаєте це зробила я? - видала хрипким голосом та побачила, як король з королевою переглянулися. - Чи хтось з моїх студентів? 

- Не зовсім, - похитав головою король. - Детектив Моріс передав усю справу нам та ми підозрюємо батьків Яна Теренса, які володіють демонською магією. Згідно протоколу ви помітили магію Хаосу на місці злочину, як і детектив Моріс. Він намагався з вами сконтактувати для допомоги та за його словами ви вели себе підозріло. 

Я закусила губу згадуючи його спосіб мене звинуватити у всьому. Енді Моріс надто переграв тоді, та це, королю з королевою розповідати не стала. Лише нервово мʼяла серветку в руках, очікуючи їх наступних слів.