Розділ 33

Вихідні в компанії дідуся залишили приємний слід на серці. Звісно я багато чого не розповіла, але й Алан Старк не наполягав, що видалось мені дуже турботливим з його боку.

Після вчорашнього ситного обіду, який складався з крем супу та витончених скибочок хліба я не зʼявилась на вечері, тому сьогодні мені довелось просити добавки. Я смакувала чай на кухні та попросила моїх улюблених млинців, які залишились зі сніданку.

- Дивний смак в чаю, - мовила я, зробивши ковток.

Я принюхалась та відчула ніжний запах ванілі. 

- Ви добавили ванілін? - зробила ще один ковток. 

- Ні, - принюхалась кухарка. Низька жіночка середніх років, з алим волоссям та ластовинням на шкірі. - Мені взагалі пахне кропом. 

Я знову принюхалась та інтуїція підказувала, що більше пити не потрібно. Аромат ванілі змінився на лимон та кедровий горіх. 

Я підняла стурбовані очі до кухарки. 

- Щось не так? - вона знову принюхалась.

- Щось дуже не так! - я швидко вилила чай в умивальник. - Чай отравлений! 

Кухарка прикрила рот руками. Та отямившись швидко прийнялась виливати каструлю з чаєм. 

- Я ж напоїла цим всю академію, - вона розгублено сперлась на край умивальника. - Що тепер зі мною буде? Ректор звільнить мене.

- Заспокойтесь Лано, - підійшла до неї та взяла за руки. - За ректора не хвилюйтесь, повірте, я не дам звільнити того, хто готує настільки смачні млинці, - посміхнулась їй та побачила в очах розслаблення. - Хтось підляв аромат кохання, можливо це жарт, а можливо хтось просто не читав інструкцію з використання цього зілля. Я знайду, хто це зробив і спробую нейтралізувати дію зілля. 

Я зціпила зуби. Це точно хтось з другого курсу. Таких збігів не буває. 

- Дякую, - різко обняла мене кухарка. - Дякую, вам Каро, ви не уявляєте, що зробили для мене. Я працюю одна в сімʼї, і дивлюсь за хворою мамою, чоловіка немає, - вона не відпускала мене і я чула поверхневе дихання. - Ця робота все, що в мене є. 

Я злегка відсторонилася. От чому всім потрібно мене обіймати? Тактильність це явно не моя тема.

Мені терміново потрібен наставник другого курсу, Роберт Блек, тому я відразу вирушила до розкладу. Викладач мав готуватись до заняття саме з моїм третім курсом, тому хотіла його перехопити до дзвінка. 

Намагалась не звертати уваги, що постійно відчувала приємний аромат Майкла і мимоволі збуджувалась. Це і є побічний ефект аромату кохання, загострюються усі почуття до людини, щось по типу спеціальних таблеток для збудження, але пристрасть розгоряється тільки до коханої людини. Хвала творцям, бойового мага не зустріла по дорозі, він був на полігоні. Та я мимоволі навіть була звернула в його бік, але вчасно зупинилась.

Зілля не дарма має назву аромат кохання, тому що його потрібно вдихати, а не випивати. Хіба можливо для різноманітності в ліжку та і не тільки в ліжку... 

- Каро? - здивувався Роберт, коли я зайшла до нижнього поверху. Викладач без сорому оглянув мою темну спідницю, яка ледь торкалась колін та я не приділила цьому належної уваги. 

Останній раз була на нижньому поверсі, коли приймали екзамен для прийняття на роботу. 

Звичних стільчиків та столів не було. Лиш один величезний стіл з різними склянками, колбами та сіркою. 

Я підняла очі до викладача та нахмурилась. 

- Говорив з Майклом, він ідею подав, що можна навчити студентів не тільки вогонь з магії використовувати, - пояснив Роберт, побачивши мій здивований погляд. - Ви змінюєте цю академію в кращу сторону, викладачко Бенет.

При згадці бойового мага, тіло мимоволі смикнулось та відігнавши збочені думки я промовила. 

- То в мене тепер конкурент по зіллєварінню? - посміхнулась до нього. Стало так приємно, що чоловіки високо оцінили мої знання.

- Ні в якому разі, - підняв він руки. - Лиш хотів повторити ваш експеримент з сіркою. І знаєте вийшло чудово. 

- Без магії Хаосу? - прищурилась я та на мить побачила збентеженння в очах в Роберта. 

- Я відразу використав діоксид сірки, - його очі знову повернулись до мене та він запустив руку в темне волосся. - Та і це не головна тема нашого заняття. Третьому курсу хочуть видати експериментальну зброю з використанням сірки. 

Я підійшла до столу та зрозуміла, що в цьому немає жодного сенсу. В природі діоксид сірки не зробиш без спеціального обладнання. Та це не те питання, яке я маю вирішувати зараз. 

- Я прийшла поговорити на рахунок вашого другого курсу. 

- Що з ними не так? - нахмурився він та більше не посміхався. 

Поки я йому розповідала усі здогадки, він уважно слухав та мовчав, допоки дзвінок не задзвенів і третій курс з гордо піднятою головою увійшов в аудиторію.

Вони зупинились недалеко від нас та спостерігали доволі цікаву картину. Та Роберт не поспішав мене відпускати. 

Він підійшов до мене ще ближче та прошепотів на вухо:

- Дякую, що повідомили, викладачко Бенет, Фіона Гілен мені вже все розповіла, - прошепотів він майже біля вуха.