Розділ 31

- Отже, другий курс, - гучно мовила я. - Сьогодні наша тема вельми цікава, - пройшлась поглядом по невеличкій та доволі рідній оранжереї з видом на засніжені гори. - Аромат кохання. 

Дівчата ледь помітно зітхнули та закусили губу, а ось реакція хлопців була не настільки збентеженою. Вони переглянулись в кривій гримасі та схоже чекали кінця заняття. 

- Навіщо це бойовим магам? - запитав майбутній король країни Ер.

Деймонд Трейсі, студент з довгим, світлим, кучерявим волоссям. Виразним обличчям з чіткими рисами. Світло-блакитні очі надавали йому поглибленого та проникливого погляду. Принц одягнений у розкішне вбрання білого кольору, прикрашене хутром та металевими елементами. Від нього віяло благородством та деякою загадковістю.

Блондин заграв мʼязами грудей, чекаючи відповіді. Він розправив широкі плечі та облягаюча тканина легко розтягнулась. 

Я вигнула брови. Це що зараз було?

- Тому, що кохання є неймовірною силою, яка робить наші життя яскравішими та повнішими, - мовила я відчувши, як ці слова боляче пройшлись по моєму серцю. 

Майкл тиждень уникав будь яких зустрічей зі мною. Звісно він пояснив свою поведінку, сказавши, що треба час звикнутись з уразливістю і з почуттями. Про, що він говорить я лиш здогадувалась.

Я дістала кріп та побачила вельми зацікавлені погляди студентів, навіть хлопців. По черзі почала добавляти в киплячий казан волошки, чайну троянду та насіння полуниці, далі засушені квіти жоржини, які були куплені в Елізабет. Я так і не наважилась поспілкуватися з травницею та і вона не горіла бажанням. Я лиш знаю, що її частенько навідував детектив Моріс та розпитував про той інцидент в лісі. Це мені сповістив посильний, який забирав компоненти для зілля з крамнички Лізі Самерс.  Та коли я запитала, як вона, він лиш сказав, що травниця мовчала всю зустріч. А це не схоже на Елізабет. 

- Якщо людина не закохана, - добавила я останній специфічний інгредієнт. - Вона відчує запах кропу, в іншому випадку запах буде тієї людини, яка захована в серці, навіть якщо це десь глибоко всередині.

Студенти наполегливо працювали з казанками та щось тихо обговорювали. Я спостерігала за кожним їхнім рухом та підказувала. Можливо моє життя не назвеш ідеальним, але принаймні зілля саме такими й були і це я намагалась передати бойовим магам. 

- Я все, - підняла пляшечку червоно-брунатного кольору студентка Фіона Гілен.

Доволі приваблива дівчина з великими, виразними, зеленими очима. Її пухкі губи з ніжно рожевим відтінком помади, розтягнулись в посмішці. Відразу видно, що герцогиня. Темне волосся від кропіткої праці було трохи скуйовджене, та це не псувало неймовірну красу студентки. Вона поправила темно-зелену сукню з дрібними блискітками, що відбивали світло та підійшла до мене. 

- Вдихайте, - посміхнулась я. 

Дівчина без роздумів відкрила пляшечку та вдихнула аромат кохання. Вона мило посміхнулась, від чого її білі зубки показались. 

- Грейпфрут, базилік, - вона понюхала знову. - І здається кедр. 

- О парфуми нашого принца, - засміявся хтось з аудиторії та студентка Гілен почервоніла. 

- Це ж добре, - лукаво посміхнулась неподалік від мене синьоока студентка Клер Дейзі. - Все таки вона скоро стане Трейсі, нашою королевою. 

- Брехня то все, - зненацька піднявся з місця Деймонд та підійшов до нас. Він грубо забрав зілля з рук Фіони та принюхався. 

Від різкості майбутнього короля, я відчула його аромат, який полонив мій ніс. Кедр, грейпфрут та базилік. Саме це поєднання відчула Фіона. Принц принюхався та на мить заплющив очі, наче насолоджуючись та швидко розвіяв свої думки.

- Кріп є кріп, - фиркнув він та студентка Фіона Гілен стидливо опустила очі. 

Хлопці хором заіржали. 

Мені стало так шкода її. А ще більше шкода мою підопічну, яку готую на турнір. Аманда Стоун по вуха закохана в нього. А він крутить роман з обома. Чи знає вона про це? Хоча, в цій академії секрети довго не живуть.

Деймонд всунув мені пляшечку зілля та поспішно сів на місце разом зі студенткою Гілен, яка навіть не була в змозі глянути на нього.

Я провела їх поглядом та зупинилась на майбутньому королі. Він дивився мені в очі та злегка посміхнувся. Його рука потягнулась до квіток жоржини. 

- Стій! - крикнула я та не встигла підбігти до Деймонда. 

Зілля від не правильного інгредієнта хвилею піднялась вгору та застигло білим маревом на стелі. 

Студенти, як і я застигли у непідвладному шоці та не встигли ми зрозуміти це дійство, як марево в прямому сенсі вибухнуло та щось схоже на сніг посипалось зі стелі. 

Я свердлила поглядом Деймонда та нервово стискала зуби. Я точно памʼятаю, що попереджала, що квіти жоржини, обовʼязково мають бути засушені, а не свіжі.

В погляді принца не було ніякого збентеження, лиш роздратування від незрозумілих білих викидів. 

- Викличте хтось прибиральників! - заверещала студентка Гілен. 

Я перевела погляд на неї та злегка нахилила голову. 

- Саменькі, - швидко дістала з комори декілька віників, швабр та поставила перед носом студентів другого курсу.