Розділ 23

- Проходьте, викладачко Бенет, ви якраз вчасно,  - мовив Занккус Аім, коли я постукала до нього в аудиторію. 

- Вчасно? - підняла брови. 

Мій візит до нього був раптовим. Після того, як залишила дівчат наодинці йшла в свої покої в передбаченні добряче зайнятись байдикуванням. Майкл правий, мені потрібен відпочинок.

Та на пів дорозі почула, як в моїй оранжереї хтось проводить заняття. Звісно це загальна аудиторія, але цікавість взяла своє. 

Занкус Аім зібрав у ній троїх підопічних, а саме Кетрін Трейсі, Сарі Мін і Стівена Вайлда та готував їх до турніру.

Сарі Мін, доволі посередня бойова магичка, але цікава особистість. Чорне волосся завжди обережно заплетене та сьогодні з нього виглядало пасмо, яке схоже зʼявилось від кропіткої праці. Світле обличчя на якому яскраво вирізнялись темні, вузькі очі та брови. А губи обережно підведені блиском та випромінювали жіночність.

- Ми створюємо амулети, - посміхнувся Занкус  та підійшов до мене ближче. 

Я повільно зайшла та підозріло глянула у жовті очі демона. Він ж в свою чергу закрив за мною двері і продовжив тему. 

- Принесені з собою артефакти, як я казав заборонені на турнірі, - продовжив він тему, повернувшись до студентів. - Щоб запобігти перенавантаження від їх сильної дії. Адже, як ви знаєте, коли багато артефактів активовані вони можуть вибухнути та завдати шкоди. А ось амулети зовсім інша річ. 

Амулети це зазвичай найбільш нейтральні артефакти, яким приписують переважно захисні та охоронні функції, силу відвертати від власника хвороби, лиха та небезпеку.

Я прискіпливо глянула на викладача та в мене закралась не приємна думка, яку він в цей же момент підтвердив. 

- Викладачка Бенет, любʼязно погодилась заговорити для вас амулети. 

Очі студентів засіяли, а ось мої очі випромінювали лиш люті вогники у бік демона. Як казала Шарлота, зазвичай ініціатива карає ініціатора. А ініціатива підкріплена цікавістю навіює лиш проблеми. 

Студенти підійшли до мене по одному протягнувши амулети та з нетерпінням в очах спостерігали, як я нехотя беру їх. 

- Коли можна забирати? - доволі нахабне питання Кетрін Трейсі заставило мене підвести брови догори.

Студентка була сьогодні одягнута більш стримано. Звичайний светр білого кольору, що прекрасно поєднувався з яскраво червоною помадою. Зазвичай монарші особи завжди намагаються вдягнути найкращі сукні з вичурними спідницями, корсетами від яких було важко дихати чи костюми з доволі відвертими вирізами та Кетрін сьогодні не відрізнити від непривілейованого класу. 

- Йдіть відпочивати, - втрутився Занкус Аім, зрозумівши, що трохи і відьомська частина мене вийде назовні. 

Студенти в піднесеному настрої вийшли з аудиторії.

Я важко дихала від люті, свердлячи поглядом спину Занкуса. Демон спокійно прибирав зі столів, залишки від створення амулетів. 

Доречі самі амулети були доволі непогані. Стівен Вайлд створив для себе підвіску  червоного кольору з золотим орнаментом, яка немов палала та тримаючи її в руках, я відчувала жар. Придивившись я дійсно побачила, що підвіска всередині має вогонь.

 Дівчата створили для себе кільця, але зовсім різні за виглядом. Монарша особа, Кетрін, зробила тонку обручку зеленого кольору з перлами та величезною краплею, здавалось ось я сильніше натисну і вона лусне. Ніжні листки обгортали тендітну краплю з двох сторін.

А ось Сарі Мін здивувала. Її кільце на перший погляд здавалось пошкоджене. Чорне, як мокра земля, з розломленою серцевиною в якій застигли сині блискавки. Наче вони от от вдарять у безкрайнє море.

- І що ви хочете, за цю маленьку послугу? - Занкус витяг мене зі споглядання на прекрасні амулети. 

- Навчіть мене це робити, - на одному диханні випалила.

Занкус посміхнувся та дістав з невеличкої валізи, яка стала біля викладацького столу, шматок металу та камінь блакитного кольору. 

- Тримайте, - протягнув він та я поспішно взяла. - Проявіть фантазію, викладачко Бенет та уявіть саме те, що підказує вам душа, а я вам допоможу. 

Занкус став ззаду та торкнувся моїх плечей.

- В мене б краще вийшло, якби ви не стояли над головою, - зиркнула на нього. Він дійсно стояв ближче чим потрібно і це відверто дратувало.

- Не думайте, відчувайте, - промовив він мені на вухо та відпустив мої плечі. 

Я закрила очі та відчула, як метал почав нагріватись. Відчувала силу від нього, яка поєднувалась з моєю та перетворювалась у щось доволі тендітне. Блакитний камінь наче заморозив мою руку та тягнувся до металу, я не перешкоджала злиттю та зʼєднала руки. 

Коли розплющила очі в моїх руках не було ні каменю ні металу. Був лиш золотий ключик з акуратною різьбою та неймовірної краси каменем зверху. Ключ поміщався в долоню та я з захватом глянула на своє творіння. 

- Схоже колишнє життя нагадує про себе, - заваульовано промовив Занкус та дивився на мій витвір мистецтва. 

- Про що ви? - нахмурилась та ступила крок до нього. - Ви не вперше натякаєте на моє колишнє життя, викладачу Аім. То можливо нарешті відкриєте карти?