Розділ 20

- Що там? Що з нею? Все буде добре? - засипала питаннями Говарда, який ледве стояв на ногах від спʼяніння. 

Мої слова не відразу дійшли до нього. Він оглянув нас з Майклом та фиркнув. 

- Все буде, - лиш відповів той. 

Майкл тримав руку на моєму плечі та ніжно гладив в знак підтримки. Коли ми побачили понівечене тіло Елізабет, бойовий маг відразу запропонував привести дівчину в його дім. В академію її все одно б не пустили, а рятувати потрібно негайно. 

Майкл першим ділом викликав Говарда, який схоже після моєї відмови пустив душу до святого місця, ще й судячи зі всього був не один. Розстебнута сорочка, на якій біля шиї з одного боку була червона помада, а з іншого ніжно рожева. Та відмовляти Майклові, цілитель не став, навіть в такому стані. Хоча коли дізнався, що це моя подруга, скривився та хотів відмовитись, але Майкл одним лиш поглядом переконав його. 

- Спить вона. Їй потрібен відпочинок, - добавив Говард та сперся на стіну. - Вона потрапила під величезну магію Хаосу. Хто зна, як взагалі вижила, - він стомлено потер очі. - І дивлячись на мій стан, то я прекрасно ще впорався. Виставлю рахунок, викладачко. 

Я поспішно кивнула, навіть не помітивши його зверхнього тону. 

- Мені пришлеш, - Майкл зиркнув на нього.

- То що тепер? Га? Майкле? - Тукрокс оскалився дивлячись на нас. - Мені здатись пропонуєш?

- Ми ж домовлялись, - Майкл прошепотів. 

- Домовлялись? - глянула на Майкла в нерозумінні. 

- А він не сказав? - Говард пожвавився. - Ми домовились про своєрідну гру, залицятись до тебе, поки ти не вибереш одного з нас, або поки хтось з нас не втратить інтерес після сексу. 

Я глянула на них по черзі та забрала руку Майкла з мого плеча. Його очі випромінювали злість в сторону Говарда. 

- І що тепер? Ти задоволена бути призом? - цілитель розтягнувся в широкій посмішці та повільно підіймав та опускав повіки. 

- Не ускладнюй собі життя Говарде, - похитала головою та його погляд змінився. Він хотів вивести мене на емоції та, якщо чесно я не бачу в їх домовленості нічого кримінального. - Я вдячна тобі за допомогу не зважаючи ні на що. І рахунок оплачу без проблем. Мене не ображає ваша домовленість, вона лиш показує наскільки ви не впевнені обидва, - глянула по черзі на двох чоловіків. - А зараз, нам час прощатись, цілителю Тукрокс. 

Говард піджав губи та далі говорити нічого не став. Він забрав свій тренч та без прощання вийшов. 

Майкл не намагався щось сказати. Та й мені не до розмов було. Я присіла біля ліжка Елізабет та ніжно гладила її по волоссю. Дівчина крізь сон смикнула рукою на якій виднілась мітка, але не така яскрава, вона була майже прозора. Я торкнулась мітки та ніжно погладила її, від чого вона на очах зблідла сильніше. 

- Цікаво, - присів Майкл на ліжко. Виявилось він майже весь час стояв біля мене, боячись потурбувати. - Як ти це зробила? 

- Скоріше за все це через дар мого батька, - мовила знову погладивши мітку Елізабет. - Схоже я вмію відчувати відчайдушні душі. 

- Не тільки відчувати, - мовив Майкл посміхнувшись та торкнувся моєї руки.  - Нам треба відпочити. 

Я перевела погляд на одинокий диван, де Майкл поклав дві подушки. Потім знову глянула на нього піднявши брови. 

- Ти проти? - злегка смикнулись його губи. 

- Ні, - байдуже відповіла, хоча в середині серце вистрибувадо з грудей. Одне діло переспати з ним, а зовсім інше спати на невеличкому диванчику і скоріш за все в обіймах. Та спати на підлозі в його ж квартирі я не дозволю бойовому магу. 

Майкл ліг на спину на невеликому диванчику та підмигнув мені. Я була права, місця і справді не багато і мені буквально доветься спати на Майклові. 

- Навіть не думай, що ти отримаєш, як ви там сказали? А! Призу! - підняла палець догори, глянувши на його зухвалий погляд. 

Майкл смиренно кивнув головою та відкинув руку, щоб я змогла влягтись в нього на плечі.

Бойовий маг клацнув два рази пальцями та світло вимкнулось.

Знову відчувши його запах я мимоволі тихо простогнала, що заставило Майкла легко смикнути рукою. 

- Дякую тобі, - тихо промовила. - За все, що сьогодні зробив для мене та і не тільки сьогодні...

Майкл підняв моє підборіддя та заглянув у очі. 

- Це пусте, Каро Бенет. 

- Для мене ні, - моє дихання пришвидшилось від споглядання такого бажаного чоловіка. У пітьмі загострились усі чуття, і хоча я майже не бачили його та відчувала важке дихання, жар від тіла, ніжні дотики до мого плеча які повільно ковзали вверх вниз. 

Ось він візьми його. Ти ж хочеш цього, - кричав внутрішній голос.  

Майкл нахилився ближче та знову зупинився біля моїх вуст.

Ох, ці паузи. Начебто в ці хвилини накопичується ніжність, що має прорватись згодом солодкими виливами. 

В цей раз він торкнувся моєї нижньої губи та злегка протягнув її. В середині розлилося приємне відчуття.

Майкл наче дразнив та випробовував. Його невинна посмішка, яку було видно навіть в темряві осяяла обличчя. Він чекав моєї реакції.