Розділ 19

Невже вона означає для нього щось більше? - думав Хаос дивлячись, як Кара оголює душу в обіймах Майкла. Він заховався за високими деревами у самій темній частині лісу, щоб ні Кара, ні Майкл не відчули його присутність.

Творець міг вбити того, хто нахабно краде у нього трофей, але не став, не в його стилі та й знав, що Кара сама це зробить. Рано чи пізно…

Хаос розвернувся від закоханих та пішов не протоптаною стежкою. Він вибрав молоде тіло, наділене магією Смерті, яка не погано поєдналась з його власною. Звісно це не ідеальний сосуд, але на перший час йому має вистачити. 

Хаос давно вже не виказував свого існування. Та зараз вирішив, що час настав. Як тільки він отримав дозвіл на користування тіла, знав, що Смерть і Доля відчують це та за ними діла не стане. 

Та яка різниця? В нього скоро буде Діана, яка зветься в цьому столітті Карою. Він впевний у цьому. Залишилось лиш зачекати. А чекати Хаос вміє. 

Він чекав більше двох тисяч років на реінкарнацію Діани, але Єва не виправдала його очікувань. Та вона вмерла, нема чого згадувати. А ось Кара, зовсім інша. Вона поєднала найкраще, що було у двох жінок. Ніжність та чуйність Діани. Норовливість та бунтарство Єви. Які поєднання можуть бути ліпшими для жінки? 

Хаос задоволено хмикнув зануривши руку у темне волосся. Здається йому, що ця дівчина щось на кшталт зашифрованого послання. Яке він вже отримав, але ніяк не може прочитати та це збуджує ще більше.

Зненацька думки Хаоса перебили різким стуком у плече. Він відчув, як тендітне тіло врізалось в нього. Хаос повільно опустив голову і побачив перед собою молоду жінку з білим, майже попільним волоссям.

- Ой, вибачте, - мовила вона та поправила просту накидку фіолетового кольору. - Я не хотіла. 

- Чому така ніжна та вразлива дівчина гуляє в лісі сама? -  нахилив голову в бік Хаос. 

- Шукаю квітку, - мовила вона та ступила крок назад. - Можливо ви бачили тут цілющий дотик? Це назва в неї така, чудернацька, але це доволі рідкісна рослина.

- Можливо, - посміхнувся Хаос. 

- Ви теж травник? Ох, як мені пощастило, - плеснула в долоні дівчина. - Моя подруга хоче створити зілля зцілення, а я вирішила їй знайти цю квітку, щоб вона мала шанс винайти, щось дійсно могутнє. Вона така талановита відьма, ви б бачили її. Коли познайомились думала, що вона звичайна, але виявилось вона дійсно класна. А як вона допомогла мені з крамницею, а з моєю міткою, що вона зробила, та вона просто…

- Вона це хто? - нахмурився Хаос від невпорядкованості та хаотичності думок дівчини. 

- Моя подруга, - відповіла дівчина, наче Хаос мав зрозуміти і без пояснень. - Кара. Кара Бенет. Можливо ви чули про неї? 

Хаос широко посміхнувся, вже вигадуючи, як затягнути Кару у відчай та зробити її уразливою. 

- Мене доречі звуть Елізабет Самерс, - дівчина посміхнулась до нього та протягнула руку. - Друзі називають Лізі. 

Хаос ніжно взяв її руку та поцілував, від чого дівчина зніяковіло опустила очі. 

Тільки місяць та зорі світили на двох людей, в погляді яких на мить заграли іскорки, які означали зовсім різне. 

Ніч стерла певні грані у психіці та вона дала відчуття волі. 

Хаос смикнув дівчину на себе. Вона опинилась притиснутою до сильного чоловічого тіла. Її погляд змінився, став стривоженим та боязким. 

- Що ви робите? - голос був хрипким та вона намагалась вирватись з хватки. 

- Тихіше красуне, - прошепотів він їй на вухо. - Будеш гарною дівчинкою, залишишся в живих. Хаос провів руками по її тілу та роки утримання дали про себе знати. Його тіло напружилось в районі паха. 

- Не треба, благаю, - простогнала вона. 

- Не благай, - прошепотів Хаос. - Це збуджує ще більше, а ми не хочемо, щоб Кара дізналась про те, що я взяв тебе силою? Чи хочемо? - його слова не приємно знущались над психікою дівчини. - З одного боку, це зробив не я, а лиш тіло, яким користуюсь, - Хаос говорив божевільні речі на думку травниці. - То можливо розважимось трохи? 

Елізабет смикнулась та зустрівшись поглядом з Хаосом, який випромінював тільки тваринне бажання вмить розслабилась. Магія Хаосу почала діяти. Вона не розуміла чому, але хотіла продовжити, хотіла щоб чоловік взяв її тут. Грубо чи ніжно? Травниці було начхати.

Він з усією силою відкинув її на холодну землю та побачив, як дівчина в передчутті глянула на нього. 

- Яка ж ти жалюгідна, - мовив він, втративши будь який інтерес до неї. Магія охопила дівчину, від чого вона вигнулась наче змія. 

Хаос спостерігав, як її тіло вивертає у не природні пози та дівчина навіть слова не могла мовити. Хаос заборонив їй. Своєю магією він закрив їй рота. Вона кричала в підсвідомості, просила допомоги та її благання не були почуті. 

Крики в порожнечу дали дівчині лиш розуміння неминучої загибелі. Їй хотілось померти та Хаос не давав цьому трапитись.

Він зверхньо глянув на понівечене тіло. Йому хотілось більше розваг та зробивши хоч, ще один дотик магією, дівчина може не витримати. 

- Життя темне, нерозгадане таїнство, Елізабет Самерс, - присів біля неї та прошепотів Хаос. - Але, як би там не було, його складові сила та слабкість. Сила здобуває перемоги, слабкість зазнає поразки.