Розділ 17

Хоч і до опівночі було ще декілька годин та повертатись в академію я не хотіла. Після ресторану спіймала перше ліпше таксі та вказала на адресу Майкла. 

А може просто хотіла застати бойового мага з якоюсь красунею і більше не мріяти про нього? Відкрити двері, побачити картину, як з його душу виходить інша жінка чи наприклад в ліжку лежить напів гола, а може й зовсім гола дівчина. А потім, як в мелодрамах волосся розвивається вітром, очі заплакані і я вибігаю з його квартири, розуміючи, що моє серце розбите. Я хихикнула від драматичних думок. 

Стук, стук. 

Відчинив двері Майкл доволі швидко та ошелешено глянув на мене зверху до низу. Послідувавши його прикладу , також безсоромно оглянула бойового мага зверху вниз. На відмінно від нього, я задивилась не без причини. На Майклові були одні спортивні штані сірого кольору і все. Голий торс, який я вже бачила та не встигла вдосталь оцінити, принаймні при світлі, зараз на відстані витягнутої руки. Цікаво, якщо торкнусь, як він відреагує? Я зглитнула від надто відвертої думки. 

- Намилувалась? - зі знущальною посмішкою запитав він. 

Мої щоки запалали та я підняла погляд догори. 

- Заходь, раз прийшла, - встав він в півоберта. 

В цей раз я боком пройшла, щоб не зачепити бойового мага плечем. 

На долю секунди зустрілась з ним поглядом, який знову обпалив, наче полумʼя, а памʼять підступно підкинула його ніжні поцілунки, які на підсвідомому рівні відчула на своєму тілі. 

Майкл швидко схопив мене за руку та притис до себе. Тепло від його тіла передався навіть через моє пальто. 

- Будеш так дивитись на мене, - тихо прошепотів він на вухо. - Не втримаюсь Бенет, ох не втримаюсь і знову опинишся у моєму ліжку. 

З моїх вуст видався неконтрольований стогін, від чого враз кинуло у жар. Очі Майкла запалали та він на мить закрив їх, від чого його дихання пришвидшилось.

І хто зна чим закінчилась ця мить, якби не…

- Кхм, кхм, - прокашлявся Георг та зʼявився з ванної кімнати, що розташовувалась по праву сторону від входу.

Я відсторонила Майкла від себе і глянула на студента, погляд якого блукав підлогою не в змозі навіть подивитись на мене. Та це не завадило побачити його червоно-синю пляму під оком, яку схоже розфарбував чийсь кулак. Георг надто сильний маг, щоб дозволити себе вдарити. То хто ж виявився сильніше нього?

- Хто тебе так? - намагалась спіймати погляд студента. 

- Олівія, - відповів він зціпивши зуби, прикладаючи лід до синця та пробубнів під носа. - Сказала, якщо знову буду намагатись скористатись її уразливістю, то можу готувати собі труну.

А дівчина може за себе постояти. Нажаль тільки батьку не протистоїть.

- Можеш іти, герой коханець, - Майкл знову торкнувся моєї талії, від чого я затамувала подих, та відкрив Георгу прохід до дверей.

- А машина? - з деякою обережністю нагадав Георг. - Можна ж її знову позичити? 

- Тримай, - кинув ключі Майкл. - І поговори вже нарешті з батьками. Моя машина не для того, щоб ти дівок возив.

Студент опустив погляд вниз проходячи повз мене та тихо розпрощався. Коли двері закрились за Георгом, я очікувала, що Майкл продовжить те, що почав та мимоволі напружилися.

Та бойовий маг не поспішав фліртувати. 

- Відчуваю між вами спільні секрети, - примружився бойовий маг та швиденько накинув сірий світшот. - Між вами, щось відбулось? 

- Так, - тихо відповіла та зціпила зуби. Я стояла в коридорі та розглядала світлі стіни. Взагалі квартира в бойового мага була в білих кольорах, лиш деякі відтінки сірого виднілись, то картина на стіні на яку я задивилась, то подушки, або ж кухня з сірою стільницею.

- Я так зрозумів не розпитувати? - примружився сильніше бойовий маг.

Я пообіцяла студенту, що не викажу того маленького інциденту та заклинання правди зіграло свою роль.

- Йому соромно, - відповіла я та швидко добавила. - Давай поскоріше покінчимо з цим? 

- Покінчимо? Ти про що? - його посмішка знову виступила на обличчі. 

- І це ще в кого бурхлива фантазія, - закотила очі. - Я про побачення наше. Я скоріше хочу до свого ліжка. 

- Так було погано з Говардом? - з деякою нотою ревнощів запитав він взявши чорний портфель та закинув на одне плече. 

- Було надто відверто, - відповіла та зустрілась з зацікавленим поглядом бойового мага та дуже сподівалась на те, що він не стане розпитуватись.

- Ну гаразд, ходімо вже, - Майкл обдивився мене з ніг до голови та взяв ще один світшот чорного кольору, який любʼязно накрив на мої плечі. - Щоб не замерзла, - тихо прошепотів він ззаду та поплескав по плечам, від чого тіло вкрилось сиротами.

Йшли до лісу ми пішки та на щастя мовчки. Кожен в своїх думках. За звичним сценарієм Майкл попереду, а я позаду пленталась в довгій червоній сукні з рукавами та в чорному пальто і добре, що не на підборах, а вирішила проексперементувати зі стилем та під сукню одягла осінні чоботи. 

Сонце вже давно зайшло за обрій та нам освітлював шлях лиш невеличкий ліхтар у руках Майкла, який він взяв з дому. Високі, напівголі дерева добавляли моторошності, особливо, коли ми перетнули дозволену зону. В повітрі наче запахло небезпекою, яка поєдналась з нав’язливою тривогою.