Розділ 13

Ледве зустрівшись очима з Майклом на вході в ректорат, ми наче обпалились та розійшлись по кутках. Він пішов на свій звичний стілець в правому кутку, а я ж на шкіряний диван, який скрипів.

Ректор прослідкував за кожним хто входив та слава творцям, на мені особливо не затримувався. Та я помітила, що Артура немає. Де ж заступник? Зазвичай він стримано стоїть позаду ректора з похмурим виглядом. 

- Думаю варто зазначити, що останні події з демоном в столиці, ми тримаємо в секреті, - обвів поглядом ректор присутніх. - Король вже знає про це та обдумує рішення проблеми.

Породжувати зайву паніку звісно не потрібно, але наражати людей на небезпеку теж не правильно.

- Перейдемо до учасників, - промовив ректор та відкрив одну з папок, фіолетового кольору. - Майкл Арден, - зачитав він. - Георг Колвіл, Деймонд Трейсі та Ян Теренс. Все вірно?

Майкл кивнув. Команда з самих сильних гравців. Якби моїм дівчатам змагатись один на один проти них, то шансів на жаль мало. Єдина залишається надія на хитрість. Нехай вони не відьми, але ж їх наставниця, то так.

- Артур Грін, - взяв зелену папку. - брати Тонкан та першокурсниця Джейн Вілов. 

Це була одна з підопічних заступника. Його група була більше схожа на роботів, які технічно виконували усі команди. Або це Артур їх так залякав, або ж вони по натурі всі такі. 

- Занкус Аім, - жовта папка опинилась в руках ректора. - Кетрін Трейсі, Стівен Вайлд та Сарі Мін. 

Його вибір студентів був занадто непередбачуваним. З них тільки Стівен Вайлд відзначався силою. Інші ж двоє мали маленький резерв. Особливо другокурсниця Сарі. Її наставницею є Джина Брунс. Та можливо це тільки мій предмет, Сарі та другий курс так погано знають? 

- Кара Бенет, - розгорнув блакитну папку Алан. - Олівія Лайон, Ліліана Нокс та Аманда Стоун.

Моя команда не звучала найсильнішою, але це не означає, що у дівчат немає шансів. Можливо вони самі у себе не вірять, але в мене є деякий план.

Двері широко відчинились та зайшов заступник Грін разом зі своєю дружиною. Шарлота у звичній манері засяяла в посмішці.

Джина глянула на неї з під лоба та Шарлота навіть уваги не звертала. Я завжди дивувалась, як в неї вдається ігнорувати не приязних людей. 

- Вибачте за запізнення, - кинув Артур та любʼязно відсунув стільця для своєї дружини. Він щось прошепотів їй на вухо, від чого жінка мило йому посміхнулась. - Ми вирішували проблемку, - погляд Артура змінився та він зиркнув на мене очима повними злості. 

І чого питається? Що я знову наробила? Це Блейк притягнув сторонніх, а не я. 

Та схоже заступник не це мав на увазі. На мій подив продовжила Шарлота. 

- Студенти третього курсу оформили позов до суду на академію, - мовила жінка та дістала з невеличкої сумки листа. 

Всі погляди враз перемістились до моєї скромної персони. 

Ректор різко відкрив запечатаний конверт та уважно перечитав його хмурячись з кожним рядком. І хоча я вже не їх наставниця, але відчувала, що віддуватися прийдеться мені. 

- Несанкціоновані дії? - прямо таки завив ректор та я враз забула, що це мій рідний дідусь. - Що вони хочуть? Якого демона? До короля вони зібрались? Що за йолопи?

Такого я не очікувала від ректора та схоже його не на жарт розлютив третій курс.

- А я казав, що віддавати наставництво відьмі така собі ідея, - гордо тримав голову Артур та навіть посмішка виступила на обличчі. Така противна, що хотілось розмазати її. 

Шарлота ледь помітно штурхнула його в бік.

- Нагадати хто наполіг на наставництві? - підняла брови я, згадуючи той інцидент в ректораті. 

Та Артур не встиг відповісти.

- А ну замовкли! - закричав ректор, від чого підпригнули майже усі. Алан Старк повернув голову до Шарлоти. - Вибачте, нерви вже не ті. 

Він оглянув нас всіх та зупинив погляд на мені. 

- Каро, Артур залишіться. А інші вільні, - мовив він та зняв окуляри. 

Цікаво що йому потрібно від нас двох?

Шарлота, як невідʼємна частинка Артура також залишись, на що я навіть не стала заперечувати. Схоже вона має деякий вплив на нього. 

- Чого ви як кішка з собакою вічно? Гризетесь при викладачах, студентах та врешті решт при мені, - почав ректор стомлено видихнувши та дивився, як останнім вийшов Майкл та закрив за собою двері. 

Я опустила погляд униз, а Артур тримав голову високо, ніби не до нього звертались. 

- Чому відразу гриземось? - кинув він погляд на мене. - Я говорю викладачці Бенет, тільки те, в чому вона не права. Адже це і є моя роль, як заступника. А те, що вона у всьому не права, то це хіба моє діло?

- Тобто ви у всьому праві? - мої брови поповзли вверх дивлячись на Артура. 

- Ця ваша манера перекидання стрілки на інших, - похитав він головою та посміхнувся, оскалився точніше.

- Ох, ця ваша манера бути хамлом в будь якій ситуації, - фиркнула до нього та роздратовано перекинула одну ногу на іншу. Диван не приємно скрипнув.